Найдавніший театр Галичини – Коломийський обласний драматичний театр
На думку члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, ректора Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Ростислава Пилипчука, така важлива мистецька подія, як зародження професійного театру, не випадково сталася саме на Покутті. Ось як описує він цю подію:
” .1848р., на хвилі австрійської революції, що дала поштовх українському національному рухові, виник український театр. у Львові на той час не було ще українських мистецьких сил, які б узяли на себе ініціативу створення театру, не те щоб професіонального, як це було в деяких підлеглих Австрії слов’янських і неслов’янських країнах, а й аматорського.
Оскільки орган українського самоврядування, так звана Головна руська рада, центр якої був у Львові, мала серед окружних філій найміцнішу в Коломиї, то саме Коломийська рада взяла на себе ініціативу створення українського аматорського театру.
Місцевий священик Іван Озаркевич. був натхненником, ідеологом всієї справи. Саме він забезпечив молоду сцену українським репертуаром, якого раніше в Галичині не існувало.
Скориставшись з наявності в Коломиї друкованих текстів обох п’єс Івана Котляревського – “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”, І. Озаркевич прилаштував їх до місцевих умов, перенісши дію з Полтавщини на Покуття, передувавши мову на місцеву покутську говірку, перейменувавши героїв на місцевий лад, замінивши пісні, які містили в собі східноукраїнські реалії, на пісні, що побутували на Покутті й т. д. Таким чином І. Озаркевич здійснив те, що тепер має назву літературної адаптації”.
Протягом всієї історії становлення Коломийський театр наполегливо виборював право на існування, шукав самобутній шлях розвитку, власного самобутнього художньо-естетичного обличчя.
З Коломиєю пов’язали долю кращі актори свого часу, патріоти українського театру: Микола Бенцаль, Володимир Блаватський, Іванна та Іван Біберовичі та інші. Свого часу в театрі працювали відомі актори національної сцени та кіно Василь Симчич, Заслужена артистка України Оксана Затварська.
Від найпершої вистави спливло немало часу. Неоднозначні періоди переживав театральний колектив. Були відрізки підйомів, застою, театр закривали і відкривали неодноразово.
У 1939 році після тривалої перерви в Коломию знову повернувся театр. Навіть в роки II світової війни в окупованому місті театр під керівництвом відомого театрального діяча Івана Когутяка підтримував своїх краян, був оплотом патріотизму та волелюбства.
Наперекір численним перешкодам театр вижив і залишився виразником національної української культури, взірцем бережного ставлення до традицій наших предків.
Промовистим доказом принципової концепції колективу став останній 17-річний відрізок, коли театр відродився після тривалої вимушеної перерви. З 1989 року основою репертуару Коломийського театру були і залишаються сценічні твори українських класиків – Гната Хоткевича, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Івана Карпенка-Карого та інших.
У творчому доробку колективу нині близького 30 вистав. З них 5 – сценічні першопрочитання на українській сцені : “Гуцульський рік” Гната Хоткевича, – “Камінний хрест” Василя Стефаника, “Іродова морока” Пантелеймона Куліша, “Гроші” І. Карпенка-Карого, “Юда” Ольги Кобилянської, І. Франка “Boa constrictor”, а також авторські варіанти: “Камінний хрест” В. Стефаника, “Земля” О. Кобилянської.
Однією з концептуальних засад, на якій базується естетика Коломийського театру, є ідейно-художня, етнографічна своєрідність, національна самобутність та колорит Покуття, культурна та мовна своєрідність краю.
Ще однією відмінною ознакою є звернення до призабутих драматичних перлин України. Однією з них є п’єса Гната Хоткевича “Гуцульський рік”. Вистава у 1998 році була удостоєна участі у Едінбурзькому театральному фестивалі. Прем’єра постановки відбулася 19 серпня 1991 року, і ось уже 10-й сезон вона входить до діючого репертуару та користується популярністю у глядача. Колектив своєю творчістю доводить, що українська драматургія – невичерпне багате джерело, яке не висихає, а тільки з часом багатшає. Завдання театрали вбачають у тому, щоб цими багатствами скористалось не одне покоління.
За глибоким переконанням акторів, прихильників Коломийського театру самобутнє художньо-естетичне обличчя колективу склалося та залишається таким завдяки неабияким зусиллям незмінного протягом останніх 17-років художнього керівника та директора театру – Заслуженого артиста України Дмитра Чиборака, який дотримується точки зору, що український театр не повинен йти второваним шляхом, наближаючись до комерціалізації, скочуючись до постановок бездумних за змістом, легких за сприйняттям п’єс, а орієнтуватись на кращі зразки вітчизняної класики, які можуть навчити глядача бути патріотами, берегти чудові тисячолітні традиції нашого народу, високої національної культури, чудової мови, коріння яких сягає глибини тисячоліть.
Оминаючи спокуси створення безглуздих видовищ на потребу дня, Коломийський театр звертається до непростих, змістовно наповнених творів, які спонукають глядача до роздумів над сенсом буття, роблять людину душевно щедрою, величною, яка здатна співпереживати чужому горю, цінувати свою минувшину, гордитися своїм походженням, і тому ж навчити своїх дітей та онуків.
Театр у постійних творчих пошуках, щоб до ювілейного 2008 року порадувати глядачів новими небуденними спектаклями “Дон Жуан з Коломиї” Леопольда Фон Захер-Мазоха, “Дівка на виданні” засновника театру о. Івана Озаркевича; “Гамлет” В. Шекспіра.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)