Соті – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ
Соті (франц. Sotie, від Sot – дурний) – жанр невеличкої віршованої комічної п’єси, що існував у XV-XVI століттях у Франції. В соті зображалися різного роду пустування та блазнювання. На відміну від фарсу, де виступали побутові персонажі, в соті брали участь дурні та блазні. П’єси цього жанру виконували аматори, що об’єднувалися в так звані “корпорації дурнів” (найбільш відомою з них була паризька компанія “Безтурботні хлопці”). Ці корпорації, що виникли під впливом веселих масницьких вистав, у XV сторіччі поширюються по всій Європі й виконують соті. Члени всіляких блазнівських товариств носили зелено-жовті блазнівські костюми, ковпаки з бубонцями та жезли з голівкою блазня. Таке вбрання, за середньовічною традицією, давало змогу відкрито говорити “правду у вічі”. У вигляді блазнів і дурнів виконавці соті осміювали представників практично всіх прошарків населення. П’єси поступово стають більш сатиричними. Розквіт соті припадає на рубіж XV – XVI століть, коли навіть Людовік XII використовував драми народного театру в боротьбі з папою Юлієм II. Найпопулярнішим представником соті був драматург, режисер і актор П’єр Гренгор (він відомий за романом
В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”). Гостра сатира п’єс соті – неосвічений “дурень” у них нерідко був мудрішим від представників феодальної верхівки – приводить до їхньої заборони за короля Франциска І. З часом соті зливається з драмами інших жанрів середньовічного світського театру – мораліте й фарсом.