Театр і корифеї – ТЕАТР КОРИФЕЇВ
Розвиток театру зазвичай залежить від глядачів. У XIX столітті значний глядацький попит на українські п’єси стримували суворі цензурні заборони. У багатьох українських містах і містечках існували самодіяльні театральні гуртки. Не дивно, що після послаблення тиску цензури стався справжній вибух театральної активності. У 1881 році в Російській імперії було дозволено професійні українські вистави, щоправда, у театрі разом з українською мала виставлятися хоч якась російська п’єса. Це було неодмінною умовою.
А в 1882 році сталася знаменна подія – був заснований перший професійний український театр. Він об’єднав талановитих виконавців, які завоювали прихильність багатьох глядачів.
Популярність нового українського театру швидко зростала. У 1901 році в Києві навіть побачила світ книга “Корифеї української сцени”. Ужите в ній слово й дало назву “театру корифеїв”.
У давньогрецькому сценічному мистецтві корифей – це керівник хору, заспівувач, творчий лідер. І хоча театр є справою колективною, однак у ньому, як і в будь-якому колективі, є лідери, котрі ведуть інших за собою. Такі “корифеї” й стали засновниками першого професійного українського театру.
Ініціатором заснування й керівником нового театрального колективу став Марко Кропивницький. Він добирав акторів до складу професійної трупи. Перша вистава новоствореного театру відбулася 27 жовтня 1882 року. Це була “Наталка Полтавка” видатного українського драматурга І. Котляревського.
Сам М. Кропивницький володів усіма театральними професіями, був обдарованим драматургом. Для свого театру написав п’єси “Глитай, або ж Павук”, “По ревізії”, “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, “Розгардіяш”, “Супротивні течії”, “Скрутна доба”, “Перед волею”, “Замулені джерела”, “Страчена сила” та ін.
Діяльним учасником театру корифеїв був драматург Михайло Старицький. Він добре знав життя акторів, вивчав і враховував глядацькі потреби. Більшість його п’єс постала як відповідь на актуальні запити української сцени. Перу М. Старицького належать нові версії відомих творів. Це оперета “Сорочинський ярмарок” (за однойменною повістю М. Гоголя), комедія “Панська губа, та зубів нема, або За двома зайцями” (переробка п’єси І. Нечуя-Левицького “На Кожум’яках”), драма “Тарас Бульба” (за мотивами повісті М. Гоголя).
■ Обкладинка книжки “Корифеї української сцени” (2901)
■ Сцена з вистави “По ревізії” (постановка “Товариства українських артистів під орудою М. Кропивницького”, 1885)
■ Марко Кропивницький
■ Михайло Старицький (Фотій Красицький, 1904)
■ Микола Лисенко
■ Марко Кропивницький, Микола Садовський (Тобілевич) та Марія Заньковецька
■ Театральна трупа М. Кропивницького (1890-ті)
■ Марія Заньковецька
Здобули визнання й оригінальні п’єси М. Старицького “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Богдан Хмельницький”, “Талан”, “Маруся Богуславка”.
Related posts:
- ТЕАТР КОРИФЕЇВ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік Історія українського професійного театру розпочалася 27 жовтня 1882 р., коли в Єлисаветграді М. Кропивницький поставив на сцені міського театру драму “Наталка Полтавка” І. Котляревського. Розквіт театру пов’язаний з іменами братів Тобілевичів І. Карпенка-Карого, М. Садовського й П. Саксаганського; з іменами М. Кропивницького, М. Старицького, М. Заньковецької та інших, хто був справжнім подвижником національного мистецтва. Згодом […]...
- Театр як школа життя – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Ідея заснування театру в Галичині належала Юліану Лаврівському, керівникові просвітницького товариства “Руська бесіда”. Навесні 1864 року відбулася перша театральна вистава. Це була мелодрама за повістю Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся”. ■ Перша трупа театру товариства “Руська бесіда” (1864) ■ Омелян Бачинський ■ Юліан Лаврівський Першим директором театру став Омелян Бачинський. Актори “Руської бесіди” з великим успіхом гастролювали […]...
- РОЗВИТОК ДРАМАТУРГІЇ. ВІД АМАТОРСЬКИХ ГУРТКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ТЕАТРУ КОРИФЕЇВ, ЩО СТАВ ШКОЛОЮ ЖИТТЯ (І. ФРАНКО). ПЕРШІ ТЕАТРАЛЬНІ ТРУПИ М. КРОПИВНИЦЬКОГО ТА М. СТАРИЦЬКОГО. РОДИНА ТОБІЛЕВИЧІВ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР. ПОПУЛЯРНІСТЬ ТЕАТРУ КОРИФЕЇВ В УКРАЇНІ ТА ЗА ЇЇ МЕЖАМИ. ПЕРША НАРОДНА АРТИСТКА УКРАЇНИ МАРІЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКА – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Мета (формувати компетентності): Предметні: поглибити знання про розвиток нового українського театру; читацьку активність; Ключові: ціннісно-смислову: розвиток естетичних почуттів, уміння визначати місце Марка Кропивницького, Михайла Старицького, родини Тобілевичів, Марії Заньковецької в розвитку українського театру; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння […]...
- Корифеї української сцени 70-90-х років ХТХ століття – Український театр і драматургія 70-90-х років ХІХ ст. як мистецьке явище. Творчість М. Старицького Після Емського указу 1876 року літературне життя України завмерло за невеликим винятком аматорських драматичних гуртків, організаторами яких були талановиті драматурги, режисери й артисти М. Старицький, М. Кропивницький та І. Карпенко-Карий (Тобілевич). Про їх театр І. Франко писав: “У їхніх драматичних творах постає перед нами, як живе, українське село з його поезією і з його душевною […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (І. ТОБІЛЕВИЧ). ОСНОВНЕ ПРО ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИТЦЯ, СВІТОГЛЯД, БАГАТОГРАННІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ. ЖАНРОВА РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВОРІВ. І. КАРПЕНКО-КАРИЙ І ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ДРАМАТУРГІЧНЕ НОВАТОРСТВО ПИСЬМЕННИКА – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Мета (формувати компетентності): Предметні: поглибити знання про життя і творчість Івана Карпенка-Карого; читацьку активність; Ключові: ціннісно-смислову: розвиток естетичних почуттів, уміння визначати місце Івана Тобілевича в розвитку українського театру; комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння знаходити самостійно потрібну інформацію та […]...
- ТЕАТРАЛЬНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ 1. Розгляньте світлини й виконайте завдання. A. Чим відрізняються способи зображення художньої дійсності на світлинах? Б. Коли востаннє ви були в театрі (кінотеатрі) і яку виставу (кінофільм) дивилися? B. Чим відрізняється культура перегляду вистави та кінофільму? 2. Прочитайте матеріал про театральне життя в Україні другої половини XIX от. й перекажіть його. “Руська бесіда”. 1861 р. […]...
- Корифеї з родини Тобілевичів – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Четверо “корифеїв” походили із сім’ї Тобілевичів: Іван Карпенко-Карий, його брати Микола Садовський і Панас Саксаганський, сестра Марія Садовська-Барілотті. Творчий шлях вони розпочали в аматорських театральних колективах, але вповні реалізували себе на професійній сцені. Талант І. Карпенка-Карого розкрився в акторській діяльності та драматургії. М. Садовський керував окремим акторським колективом, а згодом заснував постійний український театр у […]...
- Театр корифеїв – Надія національної драми У 1901 р. в Києві вийшла книжка “Корифеи украинской сцены”, що розповідала про театральних діячів останньої чверті XIX ст. Відтоді найвизначніших режисерів, акторів, драматургів, співаків, які започаткували перший професійний театр в Україні, стали називати “корифеями”. До них належали Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Ганна Затиркевич-Карпинська та інші. Перша […]...
- Музика в театральному житті – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Репертуар українського театру збагачувався здобутками талановитих композиторів. Петро Ніщинський створив музичну картину “Вечорниці” – яскраву вставну сцену до вистави за п’єсою Т. Шевченка “Назар Стодоля”. Визначними культурними явищами стали опери “Запорожець за Дунаєм” Семена Гулака-Артемовського і “Тарас Бульба” Миколи Лисенка. Зіркою театру корифеїв була Марія Заньковецька. Професійну кар’єру вона розпочала з виконання ролі Наталки у […]...
- ТЕАТР КОРИФЕЇВ Якби ми дожили до національного театру, то ми би стали нацією. Йоганн Фрідріх Шиллер Читацький путівник Навчальні цілі теми “Театр корифеїв” Знання: Історія створення українського професійного театру; імена драматургів й акторів – “корифеїв українського театру”. Уміння: З’ясовувати жанр драматичного твору; виявляти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва; застосовувати набуті знання для компаративного аналізу творів української та […]...
- Від аматорів до корифеїв – ФЕНОМЕН ТЕАТРУ КОРИФЕЇВ Навчальний маршрут розділу У цьому розділі ви: ü ознайомитеся З розвитком українського театру другої половини XIX от. від аматорських гуртків до професійного “театру корифеїв”; ü прочитаєте й проаналізуєте п’єсу Івана Карпенка-Карого (І. Тобілевича) “Мартин Боруля”; ü засвоїте поняття з теорії літератури ü пригадаєте, що вам відомо про “театр корифеїв”; ü дізнаєтеся більше про перші театральні […]...
- Тести для самоконтролю – Український театр і драматургія 70-90-х років ХІХ ст. як мистецьке явище. Творчість М. Старицького 1. Яка п’єса за участі М. Садовського і М. Кропивницького стала початком професійного українського театру: А) “Назар Стодоля”; Б) “Наталка Полтавка”; В) “Сватання на Гончарівці”; Г) “За двома зайцями”? 2. Хто автор драматичних творів “Талан”, “Остання ніч”, “Не судилось”: А) Г. Квітка-Основ’яненко; Б) П. Саксаганський; В) М. Старицький; Г) І. Карпенко-Карий? 3. Яка п’єса М. […]...
- Іван Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст., про “театр корифеїв” Тема. Іван Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст., про “театр корифеїв”. Мета: ознайомити учнів із короткими відомостями про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст. І. Карпенка-Карого, про “театр корифеїв”; розвивати навички учнів працювати з додатковою літературою, вміння виділяти головне під час сприйняття нового матеріалу, формувати здібності ораторського […]...
- П’єса ХАЗЯЇН – Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Художній задум Художній задум “Хазяїна” виник у драматурга ще під час його роботи над трагікомедією “Сто тисяч” (1889). Не випадково в ній уже наявні побіжні згадки про багатих землевласників Пузиря й Чобота. Та й в образах Герасима Калитки (“Сто тисяч) і Терентія Пузиря (“Хазяїн”) знайдемо немало моральних і психологічних збігів. Це маніакальна жадоба грошей, нерозбірливість […]...
- Драматургія і театр – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Новий український театр виник, як і вся нова українська література, на тлі занепаду феодально-кріпосницького ладу і появи нових соціально-культурних відносин у суспільстві. Українські шкільні театри, які досягли піку свого розвитку в першій половині XVIII століття, зникли вже у середині століття внаслідок заборони, а також реорганізації духовної академії. Але традиції шкільного театру після його занепаду не […]...
- Творча діяльність – Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ ■ Іван Карпенко-Карий Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівка на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, мав дворянське коріння, мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з простого селянського роду. Коли хлопцеві виповнилось одинадцять років, він вступив до Бобринецького повітового училища, після закінчення якого служив на різних […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ (Іван Карпович Тобілевич) 29 вересня 1845 – 15 вересня 1907 Театр тільки тоді цікавий, коли він вірно відображає сучасне життя з усіма його різноманітними перипетіями, відгукуючись на питання дня, бичуючи суспільні пороки… Іван Карпенко-Карий …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література. […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ 3. Прочитайте відомості про І. Карпенка-Карого й перекажіть цікаві епізоди з його життя. Іван Тобілевич (псевдонім Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845р. в с. Арсенівці поблизу Єлисаветграда (нині м. Кропивницький) у родині управителя поміщицького маєтку. Його батько, Карпо Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського походження. Він багато разів безуспішно […]...
- Мотив весняного оновлення (Весняні сонети) – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Принцип зображення емоційних станів людини через картини навколишнього світу є дуже давнім. Він активно застосовувався в народній ліриці, звідки й прийшов до літератури. Зіставлення природи та людських переживань здійснюється за подібністю або контрастом. Такий прийом визначають як психологічний паралелізм. З різними порами року в літературі ототожнюються різні емоції: наприклад, весняна пора, що супроводжується пробудженням природи […]...
- Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ ■ Борис Грінченко Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині у дворянській сім’ї. Здобувши початкову освіту, навчався в Харківському реальному училищі, з якого був відрахований за читання й поширення забороненої політичної літератури. Після двох місяців ув’язнення працював канцеляристом у Харківській казенній палаті. Через деякий час склав іспит на […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Драматичні твори бувають різних жанрів: трагедія, комедія, трагікомедія, власне драма, водевіль, драма-феєрія та ін. Розглянемо основні жанри. Трагедія (з грецьк. tragoidia – букв, цапина пісня) виникла з жалібних ритуальних пісень, що супроводжували принесення цапа в жертву богові родючості та виноградарства Діонісові. Це – драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а незвичайний герой […]...
- Мартин Боруля – Іван Карпенко-Карий (1845-1907) – Театр корифеїв Комедія в 5 діях (Уривки1) Дієві люде: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суда. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Гості 1 Повний текст твору ви знайдете в […]...
- Жанрове розмаїття творчості письменника – Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Драматургія І. Карпенка-Карого представлена різними жанрами. Серед них – трагікомедія, сатирична комедія, соціально-психологічна драма та історична трагедія. Значним успіхом користувалася соціально-психологічна драма І. Карпенка-Карого “Безталанна”. Її жанр передбачає наявність гострого конфлікту та складних характерів. Автор розкрив почуття та психологічні суперечності героїв на тлі типових обставин українського села. ■ Іван Карпенко-Карий П’єса “Сава Чалий” написана в […]...
- Життєвий і творчий шлях І. Карпенка-Карого. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів: трагікомедії (Сто тисяч, Мартин Боруля), сатирична комедія (Хазяїн), соціально-психологічна драма (безталанна), історична трагедія (Сава Чалий). І. Карпенко-Карий і театр корифеїв. Драматургічне новаторство письменника – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, драматургічним новаторством, роллю в розвитку новочасного українського театру, жанровою різноманітністю його творів; розвивати навички конспектування (складання плану, тез залежно від можливостей учня), сприйняття інформації на слух, виділення головного, дослідницької роботи, узагальнення; розширювати словниковий запас учнів, виховувати вміння співпрацювати, працювати самостійно, прищеплювати інтерес до здобутків національної культури. […]...
- Проблема моралі (Без хліба) – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Більшість прозових творів Б. Грінченко присвятив зображенню українського народу. Письменника цікавили соціальні процеси й моральна проблематика. Розглядав він і питання, що стосувались народної освіти та виховання. В оповіданні “Без хліба” (1884) автор зосередився на вивченні особистісного профілю українського селянина – носія й виразника народної етики. Він показав, наскільки важливими в житті людини є засвоєні ще […]...
- Філософські роздуми (Моє щастя) – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ У творі “Моє щастя” органічно поєдналися філософське, особисте і громадянське переживання. Частково вірш перегукується з філософським роздумом українського мислителя Г. Сковороди “Всякому місту – звичай і права”: мандрівний філософ демонструє байдужість до всіх спокус світу і протиставляє їм чисте сумління як найвищу цінність. У поезії Б. Грінченка теж осмислюються людські цінності. Три перші строфи стосуються […]...
- Художній світ драматургії І. Карпенка-Карого – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Твори Тобілевича – це немов одне широке полотно, на якому мало не кожна п’єса доповнює іншу, дає нову деталь, показує новий бік того страшного, темного, зоологічного царства з його невблаганним процесом видушування людського поту, висмоктування крові людини… С. Єфремов Творча спадщина Івана Карпенка-Карого включає оповідання “Новобранець”; драматичні твори (18 п’єс: “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн” […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ – УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 10 КЛАС 1.Сцена – “могутній орудок до розвиття самопізнання народного” (М. Старицький). 2.Жанрова різноманітність драматичних творів І. Карпенка-Карого. 3. П’єса “Хазяїн” І. Карпенка-Карого – це новий тип твору для тогочасного театру 4. У чому полягає феномен родини Тобілевичів? 5.Тематичний та жанровий діапазон п’єс І. Карпенка-Карого. 6. Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. 7.Гідність […]...
- КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2. КОНТРОЛЬНИЙ ТВІР – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Мета (формувати компетентності): Предметні: вдосконалення вмінь учнів писати твори-роздуми на основі систематизованих та узагальнених знань про театр корифеїв та творчість І. Карпенка-Карого; Ключові: уміння вчитися: розвиток творчих здібностей учнів, уміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, наводити відповідні аргументи; загальнокультурну: розвиток логічного мислення, пам’яті, прищеплення інтересу до наслідків власної праці; громадянську: виховання почуття пошани до […]...
- Громадянська лірика – Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Творчість Б. Грінченка тісно пов’язана з темою громадської і просвітницької праці. На його думку, література мусить вирішувати суспільні завдання, закликати народ до боротьби за краще майбутнє. “Література інша не має права бути,- писав поет,- і через те я так ненавиджу всі ті твори, які пригнічують нам дух, псують нам ясність душевного погляду, убивають надію й […]...
- Найдавніший театр Галичини – Коломийський обласний драматичний театр На думку члена-кореспондента Академії мистецтв України, професора, ректора Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Ростислава Пилипчука, така важлива мистецька подія, як зародження професійного театру, не випадково сталася саме на Покутті. Ось як описує він цю подію: ” .1848р., на хвилі австрійської революції, що дала поштовх українському національному рухові, виник український театр. у Львові […]...
- М. КРОПИВНИЦЬКИЙ. ОГЛЯД ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ. “ГЛИТАЙ, АБО Ж ПАВУК” 1. Народився М. Кропивницький у селі Бежбайраках 10 травня 1840 році… А На Уманщині. Б Черкащині. В Сумщині. Г Херсонщині. 2. Дитинство Марка Лукича було нелегким через: А Непорозуміння з товаришами по навчанню. Б Відсутність матеріального забезпечення. В Незгоди в сім’ї. Г Революційні події. 3. Формуванню демократичних поглядів М. Кропивницького сприяло його перебування… А У […]...
- Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Якби ми дожили до національного театру, То ми би стали нацією. (Йоганн Фрідріх Шиллер) 70-і-90-і роки ХІХ століття для духовного розвою України виявилися надзвичайно складними. Протистояти жорсткому наступу урядових антиукраїнських тенденцій (згадаймо горезвісні Емський указ і Валуєвський циркуляр) у цей час могла тільки творча інтелігенція. Чому? Після скасування кріпосного права відбулося різке розшарування селянства, яке […]...
- Тяглість драматургічної традиції в Україні. Шкільна драма XVIII ст. Інтермедії. Вертепна драма. Драматургія І половини ХІХ століття. Народна драма І. Котляревського. Новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст. Соціально-побутові та історичні драми й комедії М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, Панаса Мирного та ін. родина Тобілевичів і український театр. Зв’язок театру з музикою, сценічними декораціями, одягом тощо – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА Мета: подати в систематизованому вигляді інформацію про розвиток в Україні драматичного мистецтва, визначити новаторство драматургів, внесок родини Тобілевичів у розвиток української драматургії, показати зв’язок театру з музикою, сценічними декораціями, одягом тощо; розвивати вміння знаходити і систематизувати, узагальнювати інформацію; виховувати почуття гордості за досягнення української культури. Теорія літератури: драматичний твір (повторення). Обладнання: таблиці, створены учнями, портрети […]...
- НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА Поява професійного національного театру ще з античних часів засвідчувала розквіт культури взагалі, аргументовано підтверджувала те, що народ як суспільна морально-етична цілісність відбувся. Першим українським професійним театром вважають театр корифеїв, який розпочав свою діяльність наприкінці 70-х років ХІХ століття (в місті Єлисаветграді). Слово “корифей”, як і багато слів, якими користуємося на позначення елементів театрального мистецтва (сцена, […]...
- ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ № 1. ТРАГЕДІЯ ЛЮБОВІ Й ЗАНЕПАДУ ЛЮДСЬКОСТІ В ОПОВІДАННІ Б. ГРІНЧЕНКА КАТОРЖНА – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО Мета проекту: допомогти учням проаналізувати ідейно-художній зміст твору, його гуманістичну спрямованість; дати власну оцінку прочитаному; розвивати логічно правильне усне мовлення учнів, уміння, зіставляти та аналізувати факти, працювати з ІКТ; виховувати прагнення до співчуття, любові, добра. Міжпредметні зв’язки: інформатика, “Людина і суспільство”. Стислий опис: основою проекту є оповідання Бориса Грінченка “Каторжна”. Основна ідея проекту полягає в […]...
- Болгарський національний театр опери та балету Національний театр опери та балету Болгарії починає свою історію в 1890 році. Тоді в Софії утворився перший оперний театр, увімкнений в Столичну оперно-театральну компанію. Через рік колектив у театрі самостійно розділився на дві трупи – оперну і драматичну. Однак, в такій якості вони проіснували зовсім недовго. Пов’язано це було з недостатнім фінансуванням і невеликий окупністю, […]...
- Марко Кропивницький Кропивницький Марко Лукич народився 10 травня 1840 р. в селі Бежбайраки (Бажбийраки), тепер Кропивницьке, на Херсонщині в збіднілій дворянській родині. Це визначний актор, режисер і драматург, один із засновників і керівник першого самостійного українського професіонального театру побутового напрямку. Працюючи дрібним чиновником у повітовому суді і ратуші то в Бобринцях, то в Єлисаветграді (в 1861-71 рр.) […]...
- Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Основні колізії відомої п’єси І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” взято з батькових розповідей. Саме батько драматурга вів довгі роки судову справу про повернення дворянства родові Тобілевичів, що завдало йому чимало неспокою, турбот та грошових витрат. І все ніби вирішилося, проте хтось із писарів довідався, що в давніх паперах позивач мав прізвище Тобілевич, а в нових – […]...
- Мартин Боруля – Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ (Скорочено) Комедія в 5 діях Дієві люде Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєьський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Протасій Пеньожка, Матвій Дульський – чиншовики. Омелько, Трохим […]...