На що впливає нагрів планет зірками, зірок Ядрами Галактик
Нагрівання Сонцем планет – це єдиний фактор, який зумовлює такі астрономічні характеристики планет, як їх обертання навколо власної осі, нахил площини екватора до площини екліптики, періодична зміна відстані між півкулями планет і центром Сонця, а також відстань між центром планети і центром Сонця.
Те ж саме можна сказати щодо залежності тих же характеристик планет від нагрівання їх будь-який інший зіркою (крім Сонця), навколо якої вони звертаються.
Також аналогічні астрономічні характеристики зірок (обертання, нахил, зміна відстані півкуль і відстань від центру до центру) обумовлені нагріванням їх частинками, що випускаються породив їх Ядром Галактики. Такі ж характеристики ядер галактик обумовлені нагріванням з боку породив їх Ядра сверхгалактікі.
Усі небесні тіла, що сформувалися з речовини, викинутого з надр інших небесних тіл, мають сферичну форму. Пояснюється це тим, що речовина, яка викидається з надр небесних тіл, знаходиться в розплавленому стані. Сферична форма тіла дозволяє найбільш економічно використовувати простір в процесі з’єднання в одне ціле, як елементарних частинок, так і хімічних елементів. А розпечене стан речовини говорить нам про те, що всі (або майже всі) хімічні елементи у складі цієї речовини володіють Полями Відштовхування. Саме це дозволяє їм вільно переміщатися один щодо одного, коли вони займають вільні місця, підкоряючись дії доцентрових Поля Притяжения формованого небесного тіла. Це відноситься до великих супутникам, планетам, зіркам, ядрама Галактик і ядрам сверхгалактікі. Ядро Сверхсверхгалактікі (Центральне Сонце Всесвіту) утворилося не за рахунок викиду зі складу іншого небесного тіла.
Нагрівання небесних тіл падаючими на них частинками здійснюється, по-перше, за рахунок самого процесу зіткнення часток з хімічними елементами. А, по-друге, завдяки накопиченню хімічними елементами небесного тіла елементарних часток з Полями Відштовхування. Причому, саме другий фактор – акумулювання частинок – дозволяє поглинає їх елементам зберігати “отриману” температуру. У той час, як ступінь трансформації, підвищується в процесі зіткнення, швидко повертається до попереднього рівня.
Накопичення небесним тілом елементарних частинок здійснюється завдяки наявності Полів Притяжения у окремо взятих елементів, але, головним чином, завдяки наявності у будь-якого небесного тіла Поля Притяжения. При цьому, всі падаючі на бомбардируемого небесне тіло частинки спочатку поглинаються хімічними елементами поверхневих шарів небесного тіла (крім тих, що відображаються). Але потім, все що поглинаються елементами частки “стікають” вниз, у напрямку центру небесного тіла.
Під променями “обігрівального” небесного тіла в кожен момент часу завжди знаходиться ціле півкуля “обігрівається” небесного тіла. Мова не йде про північному або південному півкулі. Просто півкуля, бомбардируемого частинками. Так от, всі елементи поверхневих шарів “освітлюваного” півкулі “збирають” частинки для всього небесного тіла, і в першу чергу, для його центральній частині – для ядра. Таким чином, як б не змінювало своє положення в просторі освітлюване небесне тіло, елементи його центральній частині продовжують накопичувати частинки з Полями Відштовхування, і таким чином нагріватися.
Найбільше прогрівається речовина небесного тіла, розташоване в його екваторіальній площині. І пояснюється це тим, що саме область екватора на самому початку життя небесного тіла перебувала на найменшій відстані від центру обігрівального його (і породив його) небесного тіла.
1) Освіта Поля Відштовхування в тій області планети, яка звернена в даний момент до Сонця, за рахунок накопичення поверхневими шарами елементарних частинок, що випускаються Сонцем, є причиною обертання планети (та й будь-якого “нагреваемого” небесного тіла);
2) Відстань між центром небесного тіла і центром породив його небесного тіл повністю обумовлено сумарною температурою речовини, розташованого в екваторіальній площині розглянутого небесного тіла;
3) Постійна зміна положення осі обертання небесного тіла відносно реальної чи уявної осі обертання породив його небесного тіла (наприклад, осі обертання планети щодо осі обертання Сонця) обумовлено періодичністю нагрівання й охолодження кожного з двох півкуль. Про уявної осі обертання варто говорити в тих випадках, коли небесне тіло не обертається. Наприклад, не обертається Центральне Сонце Всесвіту;
4) Вісь обертання небесного тіла постійно знаходиться в процесі зміни кута нахилу до площини екліптики, що обумовлено виникненням постійно діючого Поля Відштовхування.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)