Суперечка теорій нагрівання та охолодження планет
Тема глобального потепління – одна з найпопулярніших наукових проблем, обговорюваних в даний час не тільки в наукових, але і в громадських колах. Однак це питання нерозривно пов’язаний з темою льодовикових періодів. Так-так, саме, потеплінь і похолодань, так як відбувається в даний час на Землі всесвітнє потепління не перше в історії існування земної кулі. Також як льодовиковий період був не єдиним.
Тема похолодань і потеплінь тісно переплітається ще з однією науковою проблемою. Вже дуже давно (щонайменше, протягом усього XX століття) у науці існує суперечка між прихильниками двох концепцій. Одні вважають, що Земля остигає, інші – що нагрівається. Дане питання дійсно дуже складний для аналізу, адже одночасно доводиться враховувати неймовірно велике число астрономічних, кліматичних, фізико-хімічних і біологічних факторів. І, крім того, крім спору між прихильниками охолодження і нагрівання, існує ще один поділ думок – в рамках концепції нагрівання Землі. Одні вчені приписують потепління Землі дії тільки фізико-хімічних факторів – наприклад, “виділенню тепла в процесі гравітаційного стиснення планети”. Інші у всьому “звинувачують” антропогенний фактор – тобто посилення “парникового ефекту” через підвищення в атмосфері рівня вуглекислого газу в процесі спалювання різних видів палива.
Давайте розглянемо, хто ж правий – тобто остигає Земля або нагрівається, і які причини того або іншого. І відразу ж скажу – як це найчастіше трапляється в науці (і не тільки в науці) істина включає в себе всі (або майже всі) існуючі точки зору, на перший погляд здаються протилежними. Вся справа в тому, що Земля одночасно нагрівається і остигає. Точніше, процес охолодження відбувався тільки в початковий період історії існування планети. І в даний час планета тільки нагрівається. Але спочатку охолодження було неймовірно значним. Причинами нагрівання є як природні фізико-хімічні фактори, так і антропогенні. Плюс – біологічні.
Після того, як Земля утворилася з сонячної речовини – була викинута в околосолнечное космічний простір у вигляді гігантської краплі розпеченого речовини – вона почала остигати. справа в тому, що коли речовина планети було в надрах Сонця, воно піддавалося значної трансформації тиском, значно більшою ніж це має місце в надрах самих планет.
Так от, в першу чергу стала остигати поверхню утворилася планети. Набагато меншою мірою охолоджувались надра Землі (і будь-який інший планети), так як до центру планети ступінь трансформації елементарних частинок у складі хімічних елементів за допомогою тиску зростає.
Отже, планети після виходу зі складу Сонця (зірки) починають остигати, і в першу чергу, охолодженню піддаються поверхневі шари. Як бачите, праві прихильники концепції охолодження Землі – але тільки наполовину.
Однак після виходу зі складу Сонця, планети починають зазнавати впливу такого потужного нагревающего фактора, як випускаються Сонцем елементарні частинки. Будь зірка нагріває “свої” планети за допомогою випускаються елементарних частинок. Нагрівання здійснюється двояким чином:
1) зіткненнями частинок, що випускаються з хімічними елементами у складі планети;
2) Хімічні елементи планети накопичують (поглинають) сонячні частинки. Більше половини досягають планет сонячних елементарних частинок володіють Полями Відштовхування (детально теми тяжіння і відштовхування будуть розглянуті на сайті “Езотеричне Природознавство”, який вийде найближчим часом). Найбільше серед них фотонів з Полями Відштовхування, що належать до радіо, мікрочастотному і видимому діапазоні. Саме такого роду частинки з Полями Відштовхування, що накопичуються хімічними елементами у складі планети, підвищують сумарну температуру хімічних елементів.
Дані два способи нагріву часток у складі елементів планети сонячними частинками відрізняються один від одного часом, протягом якого зберігається підвищена температура. Можна розглядати співудар як короткочасний спосіб підвищення температури. У той час як накопичення (поглинання, акумулювання) часток з Полями Відштовхування – це не просто довготривалий спосіб, а спосіб, провідний до сумарного нагріванню речовини планети, не зникають з часом. Саме цей другий фактор робить основний нагріває ефект.
Сонячні частки, зустрічаючи на шляху планету, поводяться по-різному. Всі вони слідують під впливом Поля Притяжения планети. Якась частина з них відразу відбивається в результаті зіткнення з хімічними елементами планети. Інша – залишається у верхніх шарах атмосфери, у складі іоносфери. Третя – поглинається елементами всіх шарів атмосфери. Четверта – поглинається елементами твердого та рідкого речовини на поверхні планети. Однак, в кінцевому підсумку, доля більшої частини поглинених елементами частинок – рухатися від елемента до елемента, вниз, у напрямку центру планети, підкоряючись дії її Поля Притяжения.
До слова сказати, охолодження поверхневих шарів планети, яке відбувається щоночі, в холодну погоду, в холодному кліматі і в холодну пору року, викликане саме тим, що накопичені елементами сонячні частинки з Полями Відштовхування йдуть вниз, у напрямку центру планети. А нових сонячних частинок в цей час або не надходить зовсім (вночі), або поступає мало (в холодний сезон, в холодному кліматі і в холодну погоду). Але цей холод – це всього лише повернення хімічних елементів у складі поверхневих шарів планети до свого природного стану, яке притаманне їм поза процесом трансформації сонячними частинками.
Ось і виходить, що по-своєму праві прихильники обох концепцій. Виходячи зі складу Сонця планети охолоджуються, хоча і не повністю. До центру – температура підтримується на високому рівні, хоча і нижче, ніж вона була тоді, коли речовина входило до складу Сонця. Однак охолодженню планет перешкоджає їх нагрівання випускаються Сонцем частинками з Полями Відштовхування. Сонячні частки “осідають”, в першу чергу, в центрі планет. Чим далі від центру, тим менше в елементах накопичується сонячних частинок, тому до периферії планет температура речовини зменшується. Хоча не слід забувати, що до центру будь-якого небесного тіла температура зростає внаслідок трансформації гравітацією.
Людям пора перестати звинувачувати інших і себе в тому, що хтось чи щось заважає їм існувати. Ми всього лише виживаємо і пристосовуємося. Ми не знаємо, для чого це робимо, але в цьому весь сенс нашого життя. Життя так таємнича. Кожен з нас має власним уявленням про світ, але в цілому це знання мізерно. І всі ми не усвідомлюємо, частиною чого є. Ми можемо мільйон разів сказати “Бог”, “Творець”. Але це ні на йоту не розкриє перед нами суть цього Дещо. Так чому б просто не подорожувати по життю, усвідомлюючи, що абсолютно всі схильне змінам. І якщо ви нещасливі зараз, то це не означає, що так буде завжди.
Як ви скоро дізнаєтеся, люди – це особливі тварини, і нам переднакреслений свій власний Шлях розвитку.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)