Моралістка – НАТАЛКА КУДРЯ
Події у сільській місцині, навіть зовсім незначні, якщо вони відбуваються, – детально обговорюються, безумовно, можуть перекручуватись, обростати додатковими деталями, набувати емоційного різнобарв’я, адже ніхто не лишається осторонь і може мати право на власну інтерпретацію того, що відбувається. Словом, оці крихітні моменти життя маленького соціуму через оту свою доступність “місцевим мас-медіа” не тільки наповнюють певним сенсом сільське життя, стають частиною його реальності, а й створюють ілюзію того, що самі диспутанти є творцями тієї реальності. Хоч вона сама, ця реальність, іноді обертається проти них, навіть творить якусь помсту.
Так було і цього разу. Микола, шофер колгоспного вантажного ГАЗу, сидів на лавці коло магазину похнюплений, із очима втупленими у дорожній пил, і думав про те, яким сороміцьким стало його життя, після розголосу отієї події, що сталася квітневим вечором два тижні тому. Вони з Галею, продавщицею сільпо, поверталися із райцентру об’їзними шляхами, бо головна дорога була закрита на ремонт. Оця поїздка “городами” була виснажливою через горби та ями, які треба було долати, їдучи грунтовою вибитою дорогою. Шофера та пасажирку підкидало по всій кабіні, тому вони і не зчулися, як Галя опинилась майже на колінах у Миколи, не зважаючи на те, що перемикач швидкості трошки заважав та й стосунки їх мали офіційно-дружній характер. Галя ж була одружена і поводилась як належить порядній заміжній жінці при доброму чоловікові. Отже, така миттєва змушена фізична близькість, супроводжувалась трошки грубуватими “Пробач” з обох боків і, через те, що їй не було надано жодного значення, не набула ніякого продовження, але не пройшла непомітною для третьої сторони і, звичайно, викликала зацікавлення. Третя сторона, це Петро, чоловік Галі, який у цей час повертався з рибалки на мотоциклі, зовсім випадково тим же шляхом, і побачивши знайомі номери, піддав газу щоб посигналити на знак дружнього привітання. Він наблизився достатньо, щоб раптом помітити через заднє віконце все, що потім так детально обговорювалось всім селом, і бібікнув. Село могло б ні про що і не дізнатися, якби Галя у долю секунди після вибачень не кинула б оком у бічне дзеркало і не помітила б Петра на мотоциклі, який ще до того ж і засигналив, та із жіночою полохливістю зойкнула :”Ой, швидше, там Петро!” Чи то Миколі передалась ця полохливість, чи то він через оті підстрибування, так зреагував, що натиснув на швидкість і його ГАЗ з’їхав у бічний кювет, а мотоцикл Петра мало не уліпився у те, що стирчало з кювету. Хвалить Бога, всі залишилися здорові, та не обійшлося без автоінспекції, складання протоколу і, відповідно, розслідування, яке стало надбанням гласності на селі. У дуже короткий строк всі про все дізналися завдяки безглуздій гіпотезі баби Тетяни, яка визначила кінцеву мету з’їзду Миколи у кювет як таку: “Це ж він хотів її, тобто Галю, вбить да й знасилувать!”
“Ось тобі і маєш, це що ж я, тепер, – гвалтівник?” – насуплено роздумував Микола. За цим ділом його і застав дядько Захар, який щойно приїхав з Києва до рідні, прийшов до сільської лавки за якоюсь півлітрою і став у чергу. Микола розповів дядькові про свої пригоди, версію баби Тетяни, завдяки якій всі порядні дівчата тепер від нього відвертаються, молодиці підморгують та перешіптуються у черзі сільмагу, а хлопці у колгоспній майстерні здіймають його на сміх, словом, село аж реве. “Це ж яка баба Тетяна?” – чухає потилицю дядько Захар, силиться пригадати. “Та, що живе коло Вергунів?” – перепитує. “Пхе, ото моралістка! Знайшли на кого рівнятися, а ще, кого боятися та слухати?! Вона ж у війну з іншими бабами таке виробляла, так витанцьовувала на вечорницях, що аж гай шумів. Я, бувало, малим хлопцем, сиджу у діда на колінах, а вона – така дебела молодиця – видереться на стіл і гупає підбором та гне частівку:
В мене Кость на войні,
Він до ж… мені.
Щоправда, свого Костя вона таки дождала і жили вони як і всі по войні – в злиднях але в злагоді. Та тільки, видно, забула свої власні походеньки, тож і думає, що…”
Закінчити дядько Захар не зміг через гучний регіт, який знявся у черзі, коли він артистично зобразив характерний жест, наслідуючи бабу Тетяну та виконавши частівку часів її молодості.
Так привселюдно Миколі вийшла амністія і місцеве жіноцтво знову стало ставитись до нього прихильно, а от бабу Тетяну ця подія висвітила в іншому світлі, після чого стали називати її у селі не інакше як “Моралістка”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)