МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – ВЕЛИКИЙ СОНЦЕПОКЛОННИК. INTERMEZZO – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст
65. Михайло Коцюбинський – “великий сонцепоклонник”. “Intermezzo”.
66. Михайло Коцюбинський. “Тіні забутих предків”.
67. Леся Українка – “дочка Прометея”. “Contra Spem Spero!”.
68. Леся Українка. “Лісова пісня” – перлина творчості поетеси.
69. Ольга Кобилянська. “Земля”. “Людина”.
70. Василь Стефаник. “Новина”. “Камінний хрест”.
71. Микола Вороний. “Блакитна панна”.
72. Олександр Олесь – “бард національного відродження”.
73. Володимир Винниченко – “майстер психологічного аналізу”. “Момент”.
74. Степан Васильченко. “Талант”.
75. Павло Тичина. “Арфами, арфами…”, “Ви знаєте, як липа шелестить…”, “О, панно Інно…”.
76. Максим Рильський. “Молюсь і вірю…”.
77. Микола Хвильовий. “Я (Романтика)”.
78. Юрій Яновський. “Вершники”.
79. Володимир Сосюра. “Любіть Україну”.
80. Валер’ян Підмогильний. “Місто”.
81. Остап Вишня. “Моя автобіографія”. “Сом”.
82. Микола Куліш. “Мина Мазайло”.
83. Богдан-Ігор Антонин. “Різдво”.
65. МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – “ВЕЛИКИЙ СОНЦЕПОКЛОННИК”. “INTERMEZZO”
√ Михайло Михайлович Коцюбинський (17 вересня 1864 р., м. Вінниця – 25 квітня 1913 р., м. Чернігів) – імпресіоніст у літературі (напрям – модернізм), знаний не тільки як прозаїк, реформатор у літературі, але і як журналіст, громадський діяч тощо.
! М. Коцюбинський дуже любив сонце, квіти і дітей, його часто називали “Соняхом”, “Сонцепоклонником”.
√ Творча спадщина М. Коцюбинського:
– перша проза: “21-го грудня, на введете”, “Дядько та тітка” та ін.;
– оповідання, повісті, казки: “Харитя”, “Ялинка” – тема села, народної культури; “Лялечка”, “Fata Morgana”; повість “На віру”, повість “Тіні забутих предків”, віршована казка “Завидющий брат”; казка “Хо”;
– молдавсько-кримський цикл: (вихід за межі локальних проблем) “Для загального добра”, “Пе-коптьор”, “Відьма”, “В путах шайтана”, “Дорогою ціною”, “Під мінаретами” та ін.;
– поезія у прозі, новели, етюди: цикл мініатюр “З глибини”; поезія в прозі “Пам’ять душі”, новели “Intermezzo” і “Сон”, “Сміх”, “Він іде”, “В дорозі”, “Persona grata”, “Коні не винні”, образки-етюди “Хвала життю!”.
√ Специфіка творчості М. Коцюбинського:
– майстер психологічного аналізу:
“Лялечка” – зосередження уваги на психологічних колізіях.
– тематика минулого українського народу:
“На крилах пісні”, “Дорогою ціною”, “Тіні забутих предків”;
– порушення проблеми ставлення письменника до дійсності, обов’язок відчувати чуже горе:
Новела “Цвіт яблуні”, поезія в прозі “Пам’ять душі”, незавершений твір “Павутиння”, новели “Intermezzo” і “Сон”;
– соціально-психологічна новела – провідний жанр малої прози після 1901 р.;
– яскраві образи природи, що переплітаються з душевними порухами людини.
– “Intermezzo” (1908) – новела, яка тяжіє до есе.
! Новела з’явилася у тяжкий для письменника період боротьби між закоханістю в Олександру Аплаксіну та сімейним обов’язком, в якій переміг обов’язок.
! Intermezzo – це спочинок для душі, яка стомилася йти довгим і важким шляхом. Це як інтермедія між актами великої драми – цілого життя.
√ Особливості новели:
– майже суцільність пейзажу, його одухотвореність;
– на початку твору краса природи і герой ще існують окремо, але поступово настрій ліричного героя змінюється природою, надає йому сенс життя;
– змалювання емоційного стану інтелігенції, стомленої соціальними негараздами;
– кожна мініатюрна має свої метафори, порівняння, метонімії (уособлення народу у людині, що зустрілася героєві на ниві).
! 3 метою розкриття надзвичайної душевної втоми інтелігенції автор зображує не чуваний для своїх попередніх творів епізод, коли герой заїдає соковитою сливою звістку про розстріляних і повішених за участь у революції.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)