Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя Д i й о в iо с о б и : Павлiк Морозов – пiонер, атлетична краса i гiтлерюгендiвська зачiска; Одягнутпросто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi
ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ… До тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п’янить… Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить
АБЕТКА ДЛЯ “СТАРШОГО БРАТА” ПРОСВІТИТЕЛЬ СЕРБІЇ. М. КОЗАЧИНСЬКИЙ. Виповнилось 300 років з дня народження видатного поета, драматурга, філософа і педагога “роду українського” Мануїла (чернече ім’я – Михаїл) Козачинського. Він народився у 1699 році в
Перекладач: Микола Дмитренко Джерело: З книги: Конан Дойл А. Людина з Бейкер-стріт:Повісті та оповідання. – К.:Дніпро,2001 Якось восени минулого року я завітав до свого друга Шерлока Холмса й побачив у нього літнього джентльмена, огрядного,
Я КЛИЧУ ТЕБЕ… Той сад, і ніч, і зорі – Де вони тепер? Згадай, як весна цвіла, Зі мною ти рада йшла. А в серці – мов крик… А серце розривалось, Бідне, прощалось З
Посмалилися носи, Загоріли плічка. Ми щодня тепер усі Ходимо до річки. Тече річка крізь лісок, Блискотить сріблисто. А на березі пісок, Золотий та чистий. І на цьому бережку За одну хвилинку Можна з вогкого
Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже прокликали до паю, А я собі у
Не все те отрута, що неприємне на смак. Бери вершину і матимеш середину. Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя! З усіх утрат втрата часу найтяжча. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене
У око окунь, як плавуча клуня, Торкається, і світ на скалки: сутінь, Лиш мокрого вогню семипудові сита Ідуть по обрію, хоч їх на бісер клонить. Розсипатись і заятрить над кленом, Що плеканий парує у
Кіт в бабусі Вкрав клубочка Й від куточка До куточка Покотив Того клубочка. Той тікає Швидко-швидко, А котові І не видко, Як розмотується Нитка. Від куточка До куточка – І… нема уже клубочка! Весь