Цвіте терен

Цвіте терен, цвіте терен, Листя опадає, Хто в любові не знається, Той горя не знає. А я, молода дівчина, Та й горя зазнала, Вечероньки не доїла, Нічки не доспала. Візьму в руки кріселечко, Сяду

Ой ти, дівчино, з горіха зерня – Іван Франко (1856-1916) – ТИТАН ДУХУ Й ДУМКИ

Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом т вої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює

Данко (Фєєрія) – Лесь Подерв’янський

Данко (Фєєрія) Дійові особи Данко Натовп Дiя перша. Ліс, зроблений з папьє-маше. Входить натовп. Натовп дико і страшно реве. Подекуди можна почути обривки розлючених фраз типу: “Хлопці! Хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а

ДЖАКОМО ДЖОЙС – ДЖЕЙМС ДЖОЙС – 11 КЛАС

(Скорочено) Хто? Бліде обличчя в обводі густо пахкого хутра. Рухи сором’‎язні й нервові. Вона користується лорнетом. Атож. Говорить рвучко. Сміється рвучко. І так само рвучко стріпує віями. Письмо павутинчасте, подовгасті й витончені літери, в

Ніч була ясна, я стежками біг – ДМИТРО ПАВЛИЧКО

* * * Ніч була ясна, я стежками біг. Стопи опікав кам’яний моріг. Линула зоря на круті плаї, Як метелика, я впіймав її. Під вікном твоїм я відкрив кулак, Показав зорю, мов червоний мак.

IMPROMTU PHANTASIE – ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

Кожним разом, коли долітають до мене торжественні, поважні звуки дзвонів, пригадують вони мені минулі літа і одну людину, як була ще дитиною. Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима… Годинами перележувала на спині в

Пісня для Мар’яни – БОГДАН РУБЧАК

Ця любов, наче овочі цінні. Дозрілі, пізні. Н аче ніч, що вібрує в осінній, В останній пісні. Цю любов я із вересня виніс За вдачу птичу. І за очі, що шепотом синім Початок кличуть.

Курантів замовкає тоскний хрип – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ

В дорогу Курантів замовкає тоскний хрип І туркіт горлиці в розколині бійниці, І кронам довисотніх гордих лип Досвітній сон медово й мирно сниться. Натхненна готика прадавнього костела В пориві в небо завмира стрімкім Над

ГАМАЛІЯ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

“Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України! Чи там раду радять, як на турка стати, – Не чуємо на чужині. Ой повій, повій, вітре, через море Та з Великого Лугу, Суши

СИРОТИ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ

Дітки маленькі кликали маму: – Вставай, голубко, нене кохана, Прокинься швидше та кидай яму, Бо ми не їли з самого рана! – Даремно ждати; побігли в клуню: – Чом не йде мама? Скажи, татуню!