Короткий переказ – Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС

ВАСИЛЬ СТУС

Посоловів од співу сад,

Од солов’їв, і од надсад,

І од самотньої свічі,

І од жалких зірок вночі.

У небі місяць горовий

Скидається, як пульс живий.

Ущухлим світлом сяють вишні

Опонічні. Допіру лив

Високий дощ і всі невтішні

Мої передуми будив.

Я двері прочинив з веранди,

Де кострубатий вертоград,

Собі не в силі дати лад,

Пильнує перший сон троянди.

Свіча затріпотіла – й світло,

Мов голуба, пустила в лет,

І вірш твій вирвався без титла,

І дух твій вирвався з тенет,

Бо надто кругле небо краю

І кругла саду ліпота,

Бо мати дивиться свята,

Я в ній смеркаю і світаю.

Коментар

Солов’їна ніч. Поетові не спиться. Дощ розбудив його думи-“передуми”. Душа переповнена поезією, і виривається вірш про найближче й найдорожче.

Вірш В. Стуса витончений, з незвичайними порівняннями та метафорами, складним підтекстом і звукописом (алітерацією та асонансом).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Короткий переказ – Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС