Короткий переказ – Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
* * *
Ну, скажи – хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?
Ти і я – це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто – ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
Коментар
Кожна людина у В. Симоненка – це особистість, неповторність, це незбагненний космос. І як перетинаються дороги людей, як виникають почуття – теж незбагненна таємниця.
Вірш “Ну скажи – хіба не фантастично…” – про нерозділене кохання. Але ліричний герой ставиться до нього по-філософськи. Особисто для нього – трагедія, він не зумів зберегти, утримати любові. Але його дівчина – чиясь кохана, можливо, дружина, значить, знайшла своє щастя, свою долю.
Узагалі ж, кохання – це диво, і скільки б його не було на Землі, для кожного покоління, кожної нової людини воно буде новим, невідомим, жаданим.
Related posts:
- Скорочено – НУ СКАЖИ, ХІБА НЕ ФАНТАСТИЧНО… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – 11 КЛАС Ну скажи – хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг! Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Буду Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це […]...
- Короткий переказ – Лебеді материнства – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – МИ – УКРАЇНЦІ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима. Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. Опустіться, тихі Зорі, синові під вії. Темряву тривожили […]...
- Короткий переказ – Задивляюсь у твої зіниці – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО * * * Задивляюсь у твої зіниці, Голубі, тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мама, горда і вродлива, З тебе чудуватися повік. Ради тебе перли в душі сію, Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать […]...
- Короткий переказ – Ти знаєш, що ти – людина – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – МИ – УКРАЇНЦІ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди. Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити […]...
- Короткий переказ – Я… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. – Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин… На світі […]...
- Короткий переказ – Ікс плюс ігрек – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Чорнявій математичці Я не заздрю уже нікому – Де ще мудрих таких знайти? Це ж мені стало вперше відомо: Ікс плюс ігрек – це будеш ти. І здається, що я володію Віковічним секретом краси Лиш тому, що я розумію Загадкові твої ікси. Розумію? Який там розум! Просто здорово, що ти є! Що вслухається […]...
- Короткий переказ – Цар Плаксій та Лоскотон – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За […]...
- Короткий переказ – Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО * * * Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти байдикувати, Чи долю проклясти за лютий недорід І до сусід пристать наймитувати За пару постолів і шкварку на обід? Коли […]...
- Інтимна лірика В. Симоненка – 11 клас – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту – у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбавлена філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і несподіваність, загадковість цього феномена тривожить і чарує поета. Любов “виплила з туману… […]...
- Василь Симоненко – ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, […]...
- “Тут я почну зажинок…”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – ти у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (Василь Симоненко) Багатьом талановитим українцям доля відвела обмаль часу на землі. Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Василь Стус прожили тільки 47 років, Леся Українка – […]...
- Скорочено – ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – 7 КЛАС Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. 1 Новела (італ. novella – новина, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом розповідний […]...
- Василь Симоненко – Є В КОХАННІ І БУДНІ, І СВЯТА Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль. І з тобою було б нам гірко, Обіймав би нас часто сум, І, бувало б, темніла зірка У тумані тривожних дум. Але певен, що жодного разу У вагання і сумнівів час Дріб’язкові […]...
- Короткий переказ – Хіба ревуть воли, як ясла повні? – ПАНАС МИРНИЙ – ЛІТЕРАТУРА 70-90-х РОКІВ XIX СТ ПАНАС МИРНИЙ Частина перша І Польова царівна Було це одного чудового весняного дня. Приязно гріло ясне сонечко, співав жайворонок, сюрчали коники. Хотілося жити й любити. До свого поля йшов парубок років двадцяти, що вирізнявся не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей, в якому відчувалася духовна міць і хижа туга разом. Парубкові здавалося, що […]...
- Короткий переказ – Крізь сотні сумнівів я йду до тебе – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС * * * Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, Добро і правдо віку. Через сто Зневір. Моя душа, запрагла неба, В буремнім леті держить путь на стовп Високого вогню, що осіянний Одним твоїм бажанням. Аж туди, Де не ступали ще людські сліди, З щовба на щовб, аж поза смертні хлані Людських дерзань, […]...
- Василь Симоненко – ТАМ, У СТЕПУ, СХРЕСТИЛИСЯ ДОРОГИ Там, у степу, схрестилися дороги, Немов у герці дикому мечі, І час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і вночі. Мовчать над ними голубі хорали, У травах стежка свище, мов батіг. О, скільки доль навіки розрубали Мечі прадавніх схрещених доріг! Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш. Твоя краса цвіте в моїх очах. Але […]...
- “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття У літературі Василеві Симоненкові судилося працювати менше, ніж п’ять років, проте він встиг увічнити своє ім’я. Як і Григір Тютюнник, Василь Симоненко добре знав і художньо відтворював умови життя, прагнення і сподівання народу. Він гостро переймався його бідами, невлаштованістю, беззахисністю перед бюрократами. Животрепетні, актуальні, викривальні поезії “Баба Онися”, “Дід умер”, “Дума про щастя”, “Жорна”, “Злодій”, […]...
- СУПЕРНИКИ – Василь Симоненко І Вітер пісню співав стоголосо, Але раптом в екстазі німім Зупинивсь біля тебе і млосно Зазітхав у волоссі твоїм. І підслухали зорі і трави, І підслухали ріки й мости, Як шептав тобі вітер ласкаво: “Я такої не бачив, як ти… Хочеш – хмари для тебе розвію? Хочеш – землю в дощах утоплю? Тільки дай мені […]...
- Короткий переказ – Стояла я і слухала весну – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ ЛЕСЯ УКРАЇНКА Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов. Про молодощі, радощі, надії. Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії. Коментар Особливо Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Тому лірична героїня її поезії стояла […]...
- Короткий переказ – Ми йдемо – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Це вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею ,із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо […]...
- Короткий переказ – Жовтий князь – ВАСИЛЬ БАРКА ВАСИЛЬ БАРКА Мати наряджає доню й радіє. А в душі тривога – навіщо чоловіка знову повели в сільраду. Мабуть, знову – давай як не гроші, так хліб. Оленка несміливо питає, чи можна їй не йти до церкви, а то з неї сміються і вчителі, й учні. Син-первісток підкорився загалові і вважає віру пережитком. Мати сказала […]...
- Короткий переказ – Потерчата – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й Домовик, який любив веселого та говіркого дяка. Дяк Оверко пішов ще вдосвіта до сусіднього села на храмове свята й досі не повернувся, хоча вже смеркало. Домовик виплигнув […]...
- Короткий переказ – Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС Посоловів од співу сад, Од солов’їв, і од надсад, І од самотньої свічі, І од жалких зірок вночі. У небі місяць горовий Скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні Опонічні. Допіру лив Високий дощ і всі невтішні Мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди, Де кострубатий вертоград, Собі не в силі […]...
- Короткий переказ – З дитинства: дощ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене […]...
- Короткий переказ – О земле втрачена, явися – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС * * * О земле втрачена, явися Бодай у зболеному сні І лазурово простелися, Пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, Росою згадок окропи, Віддай усеблагій покуті І тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця хлопочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких пожиттєвих ерах Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум […]...
- Короткий переказ – Жива ватра – ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК – З ЛІТЕРАТУРИ XX СТ Герасим’юк Василь Дмитрович Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я […]...
- Короткий переказ – Наша мова – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Кожне слово Нашої мови записане у Літописі Тож хай знають вороги Якими словами На самоті мовчимо Коментар Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей – особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений […]...
- Короткий переказ – Господи, гніву пречистого – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС * * * Господи, гніву пречистого Благаю – не май за зле. Де не стоятиму – вистою. Спасибі за те, що мале Людське життя, хоч надією Довжу його в віки. Думою тугу розвіюю, Щоб був я завжди такий, Яким мене мати вродила І благословила в світи. І добре, що не зуміла Мене від […]...
- Скорочено – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА? – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – 7 КЛАС Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба – Гляди ж […]...
- Короткий переказ – Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ “Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2) Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз”. “Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2) Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде”. “Ой коли б я крила мала ще й солов’я очі, (2) Я б до тебе прилетіла серед […]...
- Короткий переказ – Хуха-Моховинка – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Хуха народилася останньою, влітку. Всі її дуже любили й жаліли, особливо за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Звали її Моховинка. Взагалі Хухи бувають різними, в залежності від того, де живуть: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янками, степовичками, байрачними, левадними. Тільки немає болотянок, бо Хухи, як котики, не люблять вогкого. Коли ж доводиться Хухам […]...
- Василь Симоненко – КРИК XX ВІКУ У небі тішились хмари, У небі сонце пливло, Під небом кривавіли чвари І лютувало зло. Земля, вагітна скорботою (Відчай їй груди тне), Над кривдою і підлотою Народила в муках мене. Народила, немов надію, Колисала ночами без сну: – Може, від тебе помолодію, Може, побачу весну… Може, твій струм і атом Вгамують нестерпний біль,- Голосила над […]...
- Короткий переказ – Мені зоря сіяла нині вранці – ВАСИЛЬ СТУС ВАСИЛЬ СТУС * * * Мені зоря сіяла нині вранці, Устромлена в вікно. І благодать – Така ясна лягла мені на душу Сумирену, що я збагнув нарешті: Ота зоря – то тільки скалок болю, Що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря – вістунка твого шляху, Хреста і долі, ніби вічна мати, Вивищена до неба (од […]...
- Короткий переказ – Недумано, негадано – ЛІНА КОСТЕНКО ЛІНА КОСТЕНКО * * * Недумано, негадано Забігла в глухомань, Де сосни пахнуть ладаном В кадильницях світань. Де вечір пахне м’ятою, Аж холодно джмелю. А я тебе, А я тебе, А я тебе Люблю! Ловлю твоє проміння Крізь музику беріз. Люблю до оніміння, До стогону, до сліз. Без коньяку й шампана, І вже без вороття, […]...
- Любов до рідної землі в поезії В. Симоненка – 11 клас – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Можна все на світі вибирати, сину Вибрати неможна тільки Батьківщину Ці рядки по-різному читали в різні часи. У роки “залізної завіси” вони були мов вирок. У наш час відкритих кордонів комусь вони здаються застарілими. А правда проста: Батьківщину дійсно не вибирають. Де б ти не жив, мова, рід, могили предків лишаються в тобі. Батьківщина обумовлює […]...
- Є в коханні і будні, і свята – за інтимною лірикою В. Симоненка – І варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Жила на землі людина, чесна і справедлива, людина, якій не байдужі були неосяжні поля рідної Батьківщини, яку хвилювали події, що відбувалися на рідній землі. Це – Василь Симоненко. Нелегким було його життя, і ще невідомо, чи не сидів би він разом зі Стусом за гратами, якби сама доля не вкоротила йому часу. Симоненко відчував душею […]...
- Короткий переказ – Покаянні псалми – ДМИТРО ПАВЛИЧКО ДМИТРО ПАВЛИЧКО IX Це Ти створив мене таким – Неподужанним і слабким, Невільником, хоч без ярма, Немудрим з ясністю ума, Хитким, неначе терези, Веселим з усміхом сльози, Сліпцем, що ходить навмання З жагучим зором пізнання! Чи це приємно так Тобі, Що тяжко падаю в журбі, Що дух мій ламлеться, як скло, І рветься плоть, як […]...
- Короткий переказ – Сонце низенько – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ Сонце низенько, Вечір близенько, Спішу до тебе, Моє серденько. Ти ж обіцяла Мене любити. Ні з ким не знатись, Для мене жити. Серденько моє. Як ми обоє Кохались вірно. Чесно, примірно; Ой як я прийду. Тебе не застану, Зломлю рученьки – Жить перестану. “Ой прийди, прийди. Не вчиню кривди. Як буде кривда, Я буду винна. […]...
- Василь Симоненко – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, […]...
- Василь Симоненко – ЧОРНІ ВІД СТРАЖДАННЯ МОЇ НОЧІ Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні. Я тебе не хочу обминути, Я тебе не смію обійти. Дай мені губами зачерпнути Ніжної твоєї доброти. Диких орд незлічені навали Розтрощили пращури мої, Щоб несла ти гордо і зухвало Груди недоторкані свої. Щоб горіли маками […]...