Коротка біографія Гоголя
Ім’я Миколи Васильовича Гоголя відоме кожному школяру і дорослому. Його твори є невід’ємною частиною класичної літератури, а сама особистість цього письменника заворожує і вражає своєю своєрідністю.
Життя і творчість Гоголя, безсумнівно, дуже цікаві теми для обговорення, а цікаву біографію з безліччю дивовижних фактів корисно знати кожній людині.
Дитинство
Батьківщиною Миколи Васильовича Гоголя, прекрасного сатирика, дивного письменника і незвичайної людини є село Сорочинці.
Коли ж народився Гоголь?
Сталася ця знаменна подія двадцятого березня 1809 року. У маєтку, який належав його родині, що називався Василівкою, хлопчик народився і провів все своє дитинство. Його батько, чиє ім’я було Василь Опанасович, був чоловік серйозний, який походив з досить давнього і шляхетського роду, який був початий Остапом Гоголем, який вважався соратником Богдана Хмельницького.
Мати ж Миколи Васильовича також не з простої сім’ї. Батьком її був придворний радник, який користувався повагою і дав дочці гарну освіту.
Сім’я Гоголя була міцна, а батьки обожнювали своє чадо.
Батько Миколи відрізнявся своїм іскрометним гумором, любов’ю до комедій, які не тільки влаштовував у себе в будинку, але і в яких брав участь сам. Говорив він красномовно і любив дотеп.
Всі ці якості, як відомо, передалися його синові. Марія Іванівна ж була хорошою матір’ю, люблячою дружиною і чудовою господинею, яка завжди раділа гостям, намагалася прийняти всіх якомога привітніше, до того ж мала дуже сильні релігійні нахили, до яких намагалася схилити і свою дитину.
Шкільна пора
Навчався хлопчик в Ніжинському ліцеї, де вже почав проявляти себе, як письменника і непересічну людину. Багато особливостей та нахилів були притаманні йому завдяки впливу батьків. Талант його почав прокльовуватися вже в перших класів, а вчителям і однокласникам залишалося тільки дивуватися і відзначати, які часом їдкі зауваження відписує Микола, яке веселе і дуже влучне прізвисько придумає вчителю і т. д..
Свою кар’єру влаштовувати майбутній письменник і сатирик почав вже в середній школі.
Тому як викладання дітям самих різних наук в даному навчальному закладі залишало бажати кращого, учні старанно займалися самостійно і намагалися вести просвітницьку діяльність для всього закладу.
Вони створили власний журнал, редактором якого, звичайно, став Микола Васильович, а також організували театральний гурток, в діяльності якого Гоголь брав активну участь.
Студентські роки
Всі, хто знав Гоголя, захоплювалися його талантами та вміннями, але сам він не надавав цьому ніякого значення, вважаючи все, що робив, не таким вже й важливим.
Головною метою в житті молодого чоловіка було переїхати нарешті в Петербург і, насолоджуючись життям в цьому незвичайному місті, почати свою службу, яка, як йому тоді здавалося, стала б ідеальним місцем для втілення всіх творчих ідей, реалізації себе і розкриття свого потенціалу.
Однак, переїхавши в місто, Микола Васильович був сильно розчарований, адже його мрії і фантазії не бажали збігатися з реальністю.
Юний письменник припускав, що він відразу ж приступить до вирішення питань державної ваги, але все, що йому пропонували – це робота в канцелярії і купа паперу, які потрібно було відредагувати.
Перші серйозні кроки на письменницькому терені Гоголя не були прийняті з захопленням, а більш того, критик Польовий написав не зовсім приємну замітку про видану збірнку Миколи Васильовича. Той же, в свою чергу, в нападі відчаю викупив всі свої книги і спалив.
Вся ця сірість і одноманітність життя, нестача матеріальних засобів і душевні тривоги не могли не призвести до відчаю ще молодої і не дуже досвідченої людини.
Живучи в Петербурзі, про який Микола Васильович так довго мріяв, він все частіше почав віддаватися спогадам про свою батьківщину, про природу України і її привільне життя, про щасливо проведене дитинстві.
Всі почуття, які відвідували письменника, вилилися в один великий твір, назва якого добре відомо кожному з нас.
“Вечори на хуторі біля Диканьки” були опубліковані і відразу ж оцінені не тільки публікою, а й такими авторитетами, як:
- Жуковський; Плетньов; Пушкін.
Таким чином, Микола Васильович тут же опинився в колі найбільш талановитих і впливових людей того часу.
Опис творчого шляху
Зраділий успіху і натхненний власними перемогами, Гоголь приймається за невтомну працю над іншими своїми творами. Він невпинно займався своєю творчістю, а його джерелом енергії було бажання стати в очах так шанованих їм Пушкіна і Жуковського вище.
Дивлячись на них, надихаючись ними, Микола Васильович перестав ставитися до занять творчістю з тією часткою зневаги, яка була присутня раніше. Він почав сприймати свій талант і потяг до письменництва настільки серйозно, наскільки це можливо.
У цей час вийшли такі твори геніального сатирика (цікавим фактом є те, що більшість з них були видані під псевдонімом Гоголя – Алов):
- “Портрет” “Невський проспект” “Нотатки божевільного” “Ніс”
Пізніше вийшли і більш популярні твори Гоголя:
- “Старосвітські поміщики” “Тарас Бульба” “Вій” “Повість про те, як Іван Іванович посварився з Іваном Никифоровичем”
Всі ці плоди неймовірних праць Гоголя принесли йому загальну любов і популярність.
Цікавим фактом є те, що його вважали наступником Пушкіна, тому як ідеї багатьох їхніх творів були схожі, вони не боялися говорити вільно, ратували за права народу.
Головним вважалося те, що в творах Гоголя головними героями були “маленькі люди”, непомітні і тихі, вони були присутні в життях можновладців, як тіні, і нічого не значили.
Але Гоголь пише про те, що і у них є почуття, і вони радіють, і шкодують, вони також варті уваги.
Але Миколі Васильовичу вдалося реалізувати не весь свій потенціал, тому він з головою поринув у роботу над “Ревізором”, який згодом стане шедевром класичної літератури.
“Ревізором” був особливим для Гоголя.
Він розумів, що не зміг реалізувати себе на службовому терені і активно впливати на життя народу, тому письменник побажав робити це за допомогою своїх творів. Сатирик прагнув бути не просто творцем, але і людиною, яка створює епоху, людиною, яка змінює і удосконалює всі застарілі життєві аспекти, яких було більш ніж достатньо.
Саме для цього і писався “Ревізор”, для цієї мети і створювалися “Мертві душі”.
Поема в прозі Гоголя є абсолютно геніальним твором, в якому були показані і висміяні всі пороки знаті і купецтва, засуджений кріпаками уклад.
Автор підштовхує читача на роздуми про те, чи правильно влаштована держава, чи насправді все має бути так, як є?
Зрозуміло, найрізноманітніші настрої, викликані провокаційними на той час творами Гоголя, не сподобалися уряду, тому у Миколи Васильовича було безліч проблем в зв’язку з цим.
Смерть
Шлях Гоголя був складний.
Нападки колишніх соратників і друзів вибили письменника з колії. Його творчість не тільки шанувалася, а й засуджувалася багатьма впливовими людьми.
Настрій в суспільстві і його ставлення до Миколи Васильовича поступово змінювався. У сатирика не було можливості втекти від усього цього, відпочити, повернутися на батьківщину і віддатися спокою і безтурботності.
Він продовжував працювати над другим томом “Мертвих душ”.
Але напруга була сильніше нього, і в нападі відчаю Гоголь спалив незакінчений твір, а незабаром і помер сам по причині нервової гарячки.
Сталася трагічна подія двадцять першого лютого 1852 Року.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)