Біографія Миколи Гоголя
Сьогодні існує повір’я, що великий російський письменник Микола Васильович Гоголь неспроста народився 1 квітня 1809 року немов хтось понад знав, що цей весняний день стане Днем Гумору на історичній батьківщині всесвітньо відомого письменника – Україна.
Містечко Великі Сорочинці на Полтавщині стало малою батьківщиною Миколи Гоголя, якій він присвятив одну зі своїх численних літературних шедеврів “Сорочинський ярмарок”. Рід потомствених священиків Яновських з польським корінням, завдяки дідові по батьківській лінії Опанасу, перетворився в козацький з родоводом прізвищем відомого в 17 столітті українського полковника Остапа Гоголя.
Дитинство п’ятьох гоголівських дітей безтурботно проходило в батьківському маєтку Василівка та прилеглих Диканьці, Обухівці і Кибинцях, де жили далекі родичі Гоголів. Свою освіту маленький Коля почав в Полтавському повітовому училищі в 1818 році і, по закінченні його в 1819 році, ще рік займався з репетитором, після чого вступив до Ніжинської гімназії вищих наук. При середній успішності і нездатності до вивчення іноземних мов, Гоголь був прекрасним актором і декоратором в гімназичному театрі, де вперше спробував себе у віршах і прозі.
У 1829 році, після недовгої поїздки в Німеччину, Гоголь повернувся в Росію. Він влаштовувався на службу то в один, то в інший департамент, але канцелярська рутина мало приваблювала його. В один прекрасний ранок 1831 року життя Гоголя круто змінилася. Після опублікування твору “Вечори на хуторі біля Диканьки”, він прокинувся знаменитим. Творчий шлях Н. В. Гоголя продовжився романом “Тарас Бульба”, в якому описана сила народу, козацьке братство і безприкладну мужність у боротьбі за свободу.
Біографія Миколи Гоголя примітна знайомством з Олександром Пушкіним, яке підштовхнуло Миколи Васильовича до написання “Ревізора”, після видання якого в 1836 році на нього ополчилися влади, і Гоголю довелося виїхати за кордон на довгих 12 років. Низка європейських країн: Чехія, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Франція змінилася довгостроковим перебуванням в Італії, де Гоголь втілив іншу ідею А. Пушкіна – написав перший том роману “Мертві душі”, який був опублікований в 1841 році. Наступні томи “Мертвих душ” так і не побачили світ, тому що письменник був дуже самокритичний і, на його думку, не міг довести до досконалості своє дітище. Двічі Гоголь писав і спалював другий том роману.
У 1848 році Гоголь здійснює паломництво до Гробу Господнього, і після цього назавжди повертається в Росію. Він подорожує по рідних місцях, Підмосков’ї, Петербургу і осідає в Москві, в будинку Олексія Толстого. Глибока депресія породжує тяжкі думки про смерть. 7 лютого 1852 року письменника причащається і відмовляється від їжі. Через два тижні, 21 лютого Н. В. Гоголь вмирає.
Прах Гоголя спочиває на Новодівичому кладовищі Москви, перепоховання в 1931 році з-під стін Свято-Данилівського монастиря.
Творчість Гоголя Миколи Васильовича гідно прикрашає літературна спадщина всього світу. Кожен раз, перечитуючи нетлінні твори улюбленого письменника, ми наповнюємо свій розум і серця смутком, радістю і глибиною гоголівського таланту.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)