Конфлікти і розколи в Чехії

Етнічні конфлікти були характерні для Чехословаччини в період між двома світовими війнами, коли близько третини населення становили національні меншини – німці, угорці та поляки, які були в недостатній мірі представлені в політичному житті суспільства. Крім того, в 1930-х роках і словаки висловлювали невдоволення в зв’язку з унітарною формою державного устрою, а також сформованою системою управління, при якій всі ключові пости були зайняті чехами. В результаті післявоєнного виселення з країни німців і угорців національний склад населення Чехословаччини різко змінився: чехи і словаки становили 95% населення. Після того як Чехословаччина стала федерацією в 1969 році, а тим більше після “оксамитової революції” і появи на карті Європи незалежних Чехії та Словаччини, підстави для масштабних (масових) міжетнічних або міжкультурних конфліктів зникли.

Проблемним залишається стан циганської меншини в Чехії. Проти влади деяких муніципалітетів часом висуваються звинувачення в дискримінації циган (як у випадку будівництва в жовтні 1999 року роздільної стіни, що відгороджує місто Усті-над-Лабем від місця компактного проживання циган, а стіна, втім, була знесена через місяць). Правозахисні організації також звертають увагу на освітні обмеження щодо циган (цигани можуть вивчати свою мову і культуру тільки в початкових школах).

Згідно з міжнародною статистикою, коефіцієнт Джині становить для Чехії 25,4 (у 1996 році), що є одним з найнижчих показників у світі, і говорить про те, що в країні відсутня помітний розрив між багатими і бідними.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Конфлікти і розколи в Чехії