Тероризм і військові конфлікти як джерела соціального ризику

В останнє десятиліття з’явилася нова загроза для життя людей – це тероризм. Терористичні акти здійснювалися і раніше, але, як правило, вони носили політичний характер і відбувалися відносно окремих державних і політичних діячів.

У зв’язку з цим в російській історії можна згадати вбивство 1 березня 1881 російського царя Олександра II, вбивство в 1911 році в Києві міністра внутрішніх справ Столипіна П. А., вбивство царя Миколи II і царської сім’ї в липні 1918 року. В історії Сполучених Штатів Америки можна згадати вбивство американських президентів Джорджа Вашингтона, Джона Кеннеді і політичних діячів Мартіна Лютера Кінга, Роберта Кеннеді та інших.

У наші дні тероризм придбав нові форми. За допомогою терористичних актів, скоєних проти мирного населення, ватажки злочинних організацій намагаються вирішувати політичні завдання. Ідеологи мусульманського екстремізму прагнуть до утвердження фундаментального ісламу як всесвітнього вчення, що, крім іншого, передбачає знищення “невірних”. Керівники терористів, що виробляють стратегію і тактику, ставлять метою за допомогою терактів паралізувати волю супротивної сторони до опору. Терористи прагнуть дестабілізувати внутрішнє становище атакованих країн, підірвати довіру людей до своїх урядів. Що рухає виконавцями терористичних актів? Швидше за все, релігійний фанатизм. Боротися з такими терористами-смертниками виключно складно: всі придумані людством системи безпеки побудовані на тому, що люди не будуть себе вбивати. Ці – вбивають себе. І ніякої стратою їх не налякаєш.

Жодна країна в світі в останні роки не ставала жертвою діяльності терористів так часто, як Російська Федерація. Для них Росія – слабка ланка в ланцюзі держав “невірних”. Війну нам оголосив міжнародний терористичний інтернаціонал, а не місцеві чеченські бойовики.

Сили терору оголосили Росії справжню війну: захоплення лікарні в Будьоновскький, вибухи житлових будинків у Москві та Волгодонську, підриви електричок на Північному Кавказі і московського метро, ??”Норд-Ост, практично щоденні теракти в Чечні, падаючі літаки, Беслан і ще десятки терористичних атак… Підрив себе гексогеном в людних місцях – це зовсім не традиційний національний звичай чеченських жінок. Це звичай аль-Кайди, Хамаса та інших екстремістських угруповань.

Паралельно вирішується завдання розпалювання ненависті щодо інших народів, що по думки стратегів терору, повинно призводити до загострення конфліктів, наприклад, між росіянами і чеченцями, осетинами і інгушами і т. д.

14 – 19 червня 1995 відбувся рейд чеченських терористів на
м Будьоновскький (Ставропольський край), що супроводжувався масовим захопленням заручників. У лікарні та пологовому будинку бойовики захопили 2 тисячі чоловік. В результаті цієї терористичної акції загинуло 130 мирних жителів, 18 співробітників міліції, 18 військовослужбовців і понад 400 осіб отримали поранення. В результаті переговорів з Віктором Черномирдіним група Басаєва під прикриттям добровільних заручників з числа депутатів Державної Думи і журналістів покинула місто і зникла в гірських районах Чечні.

У 1999 році в Росії проти мирного населення чеченські екстремісти здійснили 5 терористичних актів:

– 31 серпня стався вибух у центрі Москви в торговому комплексі на Манежній площі. Постраждав 41 осіб, 24 було госпіталізовано, 5 осіб перебували у важкому стані.

– 4 вересня в дагестанському місті Буйнакськ був підірваний 5-ти поверховий житловий будинок, в якому жили сім’ї офіцерів Міністерства оборони. Загинули 64 людини, з них 21 дитина.

– 8 вересня у м Москві стався вибух на вулиці Гур’янова в будинку № 19. Загинули 87 людей, постраждали більше 170.

– 13 вересня в м Москві стався вибух у будинку № 6, корпус 3 по Каширському шосе. Загинули 121 чоловік.

– 16 вересня в м Волгодонську Ростовської області біля будинку № 35 на вулиці Гагаріна вибухнула начинена вибухівкою автомашина ГАЗ-53. Загинули 17 людей, 69 осіб було госпіталізовано.

23 жовтня 2002 року терористи захопили заручників у театральному центрі на Дубровці на мюзиклі в “Норд-Ост”. Протягом декількох днів бойовики утримували в будівлі близько 900 осіб, понад 100 з яких були іноземними громадянами. Тоді в результаті теракту загинули 129 осіб, у тому числі 7 іноземних громадян.

У наступному, 2003 році в країні продовжували гриміти вибухи – під час рок-фестивалю “Крила” на поле Тушинского аеродрому, в Моздоку, в електричці в Єсентуках. В результаті терактів, скоєних терористами на території Росії в 2003 році, загинули близько 200 чоловік і більше 600 отримали поранення.

6 лютого 2004 був здійснений вибух у вагоні метро на перегоні між станціями “Автозаводська” і “Павелецька”. Число загиблих – 39 осіб. За різними оцінками, в цілому вагоні могло загинути від 50 до 150 чоловік. Однак фахівці вважають, що точне число жертв цього теракту не вдасться встановити ніколи: від багатьох людей не залишилося зовсім нічого.

25 серпня 2004 дві терористки-смертниці здійснили вибухи в літаках Ту-134 і Ту-154 російських авіакомпаній, що прямують з московського аеропорту Домодєдово в Сочі і Волгоград. При цьому всі знаходяться на борту авіалайнерів пасажири і члени екіпажів загинули – всього 89 осіб. Вперше відповідальність за теракти в Росії офіційно взяла на себе міжнародна терористична організація – Бригади Ісламбулі, – отримала свою назву на честь вбивці єгипетського президента Анвара Садата.

Наприкінці серпня 2004 біля станції “Ризька” московського метрополітену пролунав вибух, в результаті якого загинули 10 осіб і 50 отримали поранення.

1 вересня 2004 у м Беслан у Північній Осетії група терористів захопила школу, в якій заручниками виявилося близько 1300 дітей, вчителів та батьків. При ліквідації банди загинули 331 осіб, у тому числі 172 дитини, 12 співробітників спецназу і 2 співробітники МНС.

Щорічно в Росії відбуваються до 15-ти терактів. Масштаби різні, але результат один – людські жертви.

Підготовка та проведення терористичних актів вимагає досить великих фінансових витрат. Ясно, що без фінансової допомоги з-за кордону чеченські сепаратисти не змогли б вести тривалу війну. Відомо, що активно фінансували ічкерійськими бойовиків представники північнокавказької діаспори в США (штати Нью-Джерсі, Іллінойс і Меріленд). Допомога надходила через благодійні, релігійні та просвітницькі організації. У Сполучених Штатах було зареєстровано більше 50 проісламських громадських некомерційних організацій, які здійснювали збір добровільних пожертвувань і грошових внесків для надання фінансової та гуманітарної допомоги чеченським екстремістам.

Фінансові кошти надходили чеченським сепаратистам також і з інших континентів. За наявними відомостями, тільки за кілька місяців 2000 року організація “допомогу Німеччини” надала ічкерійськими лідерам 350 тисяч доларів, датська рада з питань біженців виділив – 700 тисяч, “ісламське звільнення” – понад 1 мільйон 400 тисяч, “норвезький рада з вимушеним переселенцям” – понад півмільйона, “польська гуманітарна акція” – близько 80 тисяч доларів. Німецька організація “Help” протягом 2000 і початку 2001 років “виділила” чеченським сепаратистам більше 8 мільйонів німецьких марок.

Самий великомасштабний терористичний акт був здійснений 11 вересня 2001 в Сполучених Штатах Америки. Терористами були захоплені 4 рейсових літаки, два з яких протаранили будівлі міжнародного торгового центру в Нью-Йорку, один був спрямований на будівлю Пентагону у Вашингтоні і один впав на землю мабуть в результаті опору пасажирів, не долетівши до цілі. У всіх цих терористичних актах загинуло більше 6500 чоловік.

На що відбулася незабаром після теракту в Беслані сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи в доповіді по тероризму було зазначено, що “загроза тероризму носить зараз міжнародний, а не локальний характер” і що “тероризм – це основний фактор, який створює загрозу, в тому числі, демократичним принципам, правам і свободам людини “.

Необхідно також згадати про ризик, пов’язаний з озброєними конфліктами і застосуванням збройних сил.

До тяжким екологічним і соціально-економічних наслідків призвела агресія НАТО проти суверенної Союзної Республіки Югославії. На початок агресії в Югославії на території 102,35 км2 проживало близько 11 млн. Людей. Приводом для агресії послужила різко загострилася міжетнічна обстановка в Косово – південному краї Сербії, де радикально налаштована частина албанського населення протягом тривалого часу робила активні дії, спрямовані на відокремлення від Югославії. Захід у конфлікті між сербами і албанцями весь час виступав на боці албанських сепаратистів, забезпечуючи їх зброєю і грошима і ввівши економічні санкції проти Югославії (М. Судо, 2000).

24 березня 1999 19 найрозвиненіших в технологічному відношенні країн НАТО почали агресію проти Югославії. У бойових діях брали участь 1100 літаків, 206 вертольотів, три авіаносця, чотири підводні човни, два крейсера, дев’ять есмінців, десять фрегатів та інші види збройних сил. Авіація НАТО здійснила 25 200 вильотів – до 800 самолетовилетов день. Масовані бомбардування перетворили практично всю територію Югославії в зону екологічного лиха.

Глава альянсу Дж. Робертсон в посланні генерального секретаря ООН К. Аннана офіційно визнав, що блок НАТО більше 100 разів використовувала в Югославії боєприпаси з начинкою з збідненого урану. Всього було випущено 31 000 таких боєзарядів. Збіднений уран-238 утримувався в сердечниках авіаснаряд і крилатих ракет “Томагавк”, які масовано використовувалися в основному в Косово. Бронебійні снаряди з сердечниками з “збідненого” урану (до 75 г кожен) застосовувалися для ураження бронетанкової техніки і бетонних споруд. За оцінкою російських військових, блок НАТО скинув на територію Югославії не менше
30 т урану-238.

При проникненні в метал або бетон урановий стрижень сильно нагрівається, що призводить до часткового випаровування і утворення оксидів урану. При вибуху снарядів з урановим сердечником близько 70% всієї маси урану-238 перетворюється на аерозоль, який може поширюватися на великих площах: уранова пил осідає в грунті, на різних предметах, в тому числі і військовій техніці, потрапляє в водозабори.

Потрапляючи в організм з зараженим повітрям, навіть дуже невелика кількість збідненого урану може викликати летальний результат.

Агресія НАТО завдала країні величезний соціальний збиток; бомбардування змусили мільйон біженців покинути свої рідні місця. Економічні втрати оцінюються в 100 млрд дол. США.

Не менш важкими втратами відзначена війна 1997 (операція “Буря в пустелі”) проти Іраку в Перській затоці. У цій “операції” також мали місце ракетні обстріли міст і загибель мирного населення, руйнування об’єктів нафтової промисловості – нафтопроводів, свердловин, нафтосховищ, перекачувальних станцій і нафтозаводів, забруднення навколишнього середовища продуктами згоряння, нафтою, перше застосування боєприпасів, що містять збіднений уран.

Так, з отруєнням збідненим ураном пов’язують загибель понад 400 британських військовослужбовців – ветеранів війни в Іраку. Застосування американцями боєприпасів зі збідненим ураном в Іраку під час операції “Буря в пустелі” призвело до того, що 20-25% американського і британського персоналу, який брав участь у цій операції, в даний час відчувають серйозні порушення здоров’я.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тероризм і військові конфлікти як джерела соціального ризику