Конфлікти цивілізацій
Міждержавні зіткнення рубежу XX-XXI ст. крім явного розбіжності економічних і політичних інтересів виявили ще однуважливу складову – культурну, або цивілізаційну. У XX ст. цей компонент політичного протиборства був прихований, завуальований домінуючим протистоянням двох соціально-економічних систем – капіталістичної і соціалістичної. Значною мірою конфлікт між ними був перенесений і на третій світ (так звані країни, що розвиваються), який кожна з систем намагалася перетягнути на свій бік. Однак з розпадом в кінці 1980-х років соціалістичної системи світовий порядок істотно змінився. Лінія фронту холодної війни між соціалістичними і капіталістичними державами зникла, але конфліктів менше не стало. (Тільки в першій половині 1990-х більше третини держав – членів ООН мали збройні конфлікти.) При цьому чітко проявилося те, що раніше випадало від уваги дослідників: конфігурація зон підвищеної конфліктності в сучасному світі збігається з ареалами поширення різних культур. Першим зумів привернути суспільну увагу до цього факту відомий американський політолог С. Хантінгтон. Опублікована ним в 1996 р книга “Зіткнення цивілізацій і перетворення світового порядку” [119] викликала шквал дискусій в наукових і політичних колах, які, втім, не змогли серйозно похитнути позицію автора.
Загальний вміст концепції професора С. Хантінгтона можна коротко викласти наступним чином. У сьогоднішньому світі глобальна політика вперше в історії набуває багатополюсний характер. Найважливішим фактором його формування стає взаємодія цивілізацій. При цьому головними дійовими особами у світовій політиці залишаються національні держави і міждержавні угрупування. Проте розкол світу на три великі блоки епохи холодної війни втратив свою актуальність, нині мова йде про суперництво семи-восьми основних цивілізацій світу (маються на увазі США, Європа, Китай, Японія, Росія, Індія, близькосхідні держави та ін.). У XX ст. “За спиною” двох наддержав зуміли наростити свою економічну міць, військову силу і політичний вплив багато країн Близького Сходу, Східної Азії та інших регіонів.
У цьому новому світі, за твердженням Хантінгтона, регіональна політика здійснюється на рівні етнічних відносин, а глобальна – на рівні відносин між цивілізаціями. Суперництво супердержав поступається місцем зіткнення цивілізацій.
У такій ситуації найобширніші і серйозні конфлікти прогнозуються не між класами чи багатими і бідними країнами, а між народами, що належать до різних культур. Підтвердження такого висновку можна без зусиль виявити і в сьогоднішній динаміці політичних конфліктів. У ході війни в Югославії Росія надавала дипломатичну підтримку сербам, а Саудівська Аравія, Туреччина, Лівія та інші країни – боснійців. І в основі такої політики лежали не економічні або ідеологічні міркування і вигоди, а саме чинники культурної спорідненості. Ті ж фактори стимулювали порівняно безболісне об’єднання двох Німеччин (НДР і ФРН), нині підштовхують до возз’єднання дві корейські держави (КНДР і Південну Корею). І навіть сьогоднішня войовнича риторика КНР і Тайваню мало кого може ввести в оману щодо їх майбутньої спільної долі.
Товариства ж кросскультурние, тобто включають у себе народи різних типів культур, виявляються неміцними, незважаючи на потужний ідеологічний і політичний пресинг: розпалися СРСР і Югославія, все більшу напругу відчувають залишилася багатонаціональної Росія, а також Індія, Нігерія, Судан та інші держави.
Звичайно, сучасні міжнародні конфлікти викликаються економічними і політичними протиріччями, але останні, у свою чергу, йдуть своїм корінням саме в культурні пласти відрізняються один від одного цивілізацій. Адже саме особливостями культури найпростіше сьогодні пояснюються як економічні успіхи країн Східної Азії, так і численні провали спроб мусульманських країн створити демократичні політичні режими. Відмінності в основних цінностях, вкоріненою практиці соціальних зв’язків, релігійних переконаннях, менталітеті народів в цілому виявилися більш глибокими і менш сприйнятливими до сучасних глобалістських тенденціям, ніж це вважалося в недавньому минулому. Тому саме в культурно-цивілізаційних відмінностях Хантінгтон пропонує бачити головну домінанту політичних конфліктів найближчого майбутнього.
Самоочевидне при цьому, що “сім-вісім цивілізацій” сучасного світу зовсім не рівні за своїм економічним і політичною вагою. Ясно, що западнохрістанская цивілізація як нині, так і в найближчому майбутньому залишиться наймогутнішою. Однак, у міру того як Захід буде прагнути якомога міцніше затвердити і захистити свої цінності в усьому світі, перед іншими цивілізаціями все гостріше буде стояти проблема вибору: примкнути чи до Заходу, сховавши подалі свої власні амбіції, або зважитися на протистояння йому, всіляко зміцнюючи свій економічний і військовий потенціал. Тому, по думці Хантінгтона, центральна вісь світової політики сьогодні проходить там, де могутність і культура Заходу стикаються з могутністю і культурою незахідних цивілізацій.
Як не сумно це визнавати, але прогноз американського політолога, мабуть, підтверджується. Жахлива терористична атака 11 вересня 2001 на США і наступна за нею організація “удару” перевели конфлікт між Заходом і поруч ісламських груп у найгострішу форму – збройну боротьбу. За кількістю втягнутих в це протистояння держав, масштабом застосовуваних засобів і іншим характеристикам цей конфлікт, безумовно, відноситься до розряду глобальних, загальносвітових. Зміст же його цілком укладається в русло концепції Хантінгтона – це безсумнівний конфлікт цивілізацій. І що б не говорили провідні західні політики про те, що вони воюють не з ісламом або ісламськими державами, а з окремими ісламськими екстремістами, суть протистояння від цього не змінюється. У його основі – зіткнення двох світів (цивілізацій), які сповідують принципово різні системи цінностей.
Міжцивілізаційних конфлікти в значній мірі кореспондують з етнічними. Цивілізації, звичайно, являють собою набагато більш великі спільності, ніж етноси. Етнічна диференціація населення світу значно більш дробова. Але предметні області і тих і інших конфліктів схожі. В обох випадках предметом зіткнення є групова ідентичність і ціннісне своєрідність. І мабуть, не випадково загострення міжцивілізаційних конфліктів збігається за часом з інтенсифікацією конфліктів етнополітичних. Розглянь їх трохи докладніше.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)