Конфлікти російського федералізму

Наступна “точка сходження” конфліктних інтересів пов’язана з федеративним устроєм нашої держави. Основа конфлікту “центр – регіони” закладена в самому принципі федеративного об’єднання держав. І в розвинутому демократичному суспільстві особливої ​​небезпеки не представляє. Російський же варіант федерації до звичайних її проблем додає свою специфіку, потенційно є джерелом додаткових конфліктів.

Російську Федерацію (станом на 2010 р) становлять 83 суб’єкта (21 республіка, 9 країв, 46 областей, 1 автономна область, 2 міста федерального значення, 4 автономних округи). Те, що їх так багато (більше всіх у світі), ще не найстрашніше. Набагато більшу проблему становить порушення основоположного принципу федералізму – необхідність виділення суб’єктів Федерації за єдиним принципом, як правило територіальним. У нас же одні суб’єкти являють собою справжні національні держави (зі своїми президентами, урядами, законодавством), інші – просто адміністративно-національної освіти (автономна область і округи), а треті – звичайні адміністративно-територіальні одиниці.

І всі шість видів суб’єктів Федерації при цьому, за Конституцією, абсолютно рівноправні! Ось і виходить, що одні рівноправні суб’єкти Федерації входять до складу інших, не менш рівноправних суб’єктів Федерації (автономні округи – до складу країв і областей) і начебто юридично повинні їм підкорятися. А у складі Краснодарського краю існує навіть свою суверенну державу (Республіка Адигея). Така черезсмужжя, природно, створює чимало важковирішуваних юридичних проблем. Тому не випадково, що необхідність відповідності місцевого законодавства федеративного перетворилася на джерело постійних конфліктів між центром і регіонами.

Інший камінь спотикання російського федералізму – розрив у соціально-економічному та фінансовому становищі регіонів (за деякими оцінками, він досягає 11-кратного розміру). Права-то у всіх однакові, а от можливості реалізації цих прав – різні. От і виходить на ділі, що деякі рівноправні суб’єкти Федерації виявляються трохи “більш рівноправними”, ніж інші.

Конфлікти російського федералізму (як, втім, і всі інші) вимагають для свого мирного врегулювання наявності строгих інституціалізованих процедур, базою для яких повинні бути відповідні федеральні закони: про статус суб’єктів Федерації і його зміні, про розмежування повноважень між центром і суб’єктами Федерації і т. д. Відсутність таких законів і процедур неминуче заплутує і загострює політичні конфлікти, пов’язані з державним устроєм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Конфлікти російського федералізму