Клітинна теорія – конспект
Термін “клітина” ввів в 1665 р англійський натураліст Р. Гук. Розглядаючи в мікроскоп власної конструкції тонкий зріз коркового дерева, Гук побачив, що речовина складається з комірок, названих ним клітинами. У 1833 р шотландський ботанік Р. Броун виявив всередині клітин рослин щільні утворення, які назвав ядрами. У 1838 р німецький біолог М. Шлейден першим прийшов до чудового висновку: ядро є обов’язковим елементом будови всіх клітин. Це відкриття поклало основу для вивчення структури всіх клітин.
Практично одночасно з дослідженнями М. Шлейдена його співвітчизник фізіолог Т. Шванн виявив схожі на ядра освіти і в клітинах тварин. Разом ці вчені сформулювали клітинну теорію, основне положення якої говорить: всі рослинні і тваринні організми складаються з клітин, подібних за будовою. Т. Шванн і М. Шлейден вважали, що нові клітини можуть формуватися в організмі з міжклітинної речовини.
У 1858 р німецький анатом Р. Вірхов довів, що кожна нова клітина виникає тільки від такої ж клітини шляхом поділу. Йому належить відомий вислів “Всяка клітина – від клітини”.
Російський академік К. Бер виявив у ссавців яйцеклітину і показав, що з цією єдиною клітини починають свій розвиток всі організми. Таким чином, клітина – як найпростіша одиниця живого, а й елементарна одиниця розвитку життя.
Успіхи цитології (<грец. Kytos посудину), що вивчає будову і функції клітин, нерозривно пов’язані з розвитком методів дослідження: вдосконаленням світлового мікроскопа і появою електронного, застосуванням методів виявлення клітинних структур шляхом виборчого фарбування спеціальними барвниками.
Мікроскоп голландського дослідника Антоні ван Левенгу-ка (кінець XVII ст.) Збільшував об’єкти в 270 разів. Сучасні світлові мікроскопи дають збільшення в 3000 разів, а електронні – в 1 000 000 разів. Що з’явилися в 1940-х роках електронні мікроскопи замість світла використовують потік електронів, а замість лінз – електромагнітні поля, що фокусують електрони. З використанням електронного мікроскопа вдалося дослідити пристрій органел клітини.
Склад і будова клітини вивчають також методом центрифугування. Тканини попередньо подрібнюють до руйнування зовнішніх плазматичних мембран і поміщають в центрифугу. Різні клітинні органели мають різну щільність. В центробежном поле обертової центрифуги більш щільні органели осідають швидше, а менш щільні – повільніше.
В результаті відбувається поділ на групи (фракції).
Для вивчення однотипних рослинних або тварин клітин широко використовується метод культури клітин і тканин. З однієї або декількох клітин на спеціальному живильному середовищі вирощується група клітин або навіть цілу рослину.
Клітинна теорія, заснована в XIX столітті, зберігає своє значення в сучасній науці. Тепер вона доповнена результатами численних досліджень хімічного складу, будови і функцій клітин різних організмів, вивченням закономірностей їх розвитку і розмноження. Сучасна клітинна теорія включає такі основні положення:
1. Всі організми складаються з клітин, які є їх основними структурними і функціональними одиницями.
2. Клітини всіх організмів подібні за своїм хімічним складом, будовою та функціями.
3. Кожна нова клітина утворюється тільки в результаті поділу материнської.
4. В багатоклітинних організмах клітини спеціалізуються за функціями і утворюють тканини.
5. Клітини багатоклітинного організму містять однакову генетичну інформацію, але відрізняються активністю різних генів, що лежить в основі диференціації (відмінності) клітин в різних тканинах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)