Нейрон – конспект
Нейрон являє собою одноядерний клітку (діаметр ядра складає 18 мкм) розміром від 4-5 до 140 мкм, довжина відростків може досягати 1-1,5 м. Основною особливістю будови нейронів є наявність великої кількості нейрофибрилл, які формують в клітці густу мережу, а також пронизують відростки. Основною функцією нейрона є отримання, переробка, проведення та передача інформації, яка закодована у вигляді електричних або хімічних сигналів. У зв’язку з необхідністю проведення інформації кожен нейрон має відростки (рис. 8). Один або кілька відростків, за якими нервовий імпульс надходить до тіла нейрона, називається дендритом. Єдиний відросток, по якому нервовий імпульс направляється від клітини, називається аксонів. Нервова клітина пропускає імпульс тільки в одному напрямку, від дендрита до тіла клітини і далі до аксону. Залежно від кількості відростків розрізняють: уніполярні (одноотростчатие), біполярні (двухотростчатие) і мультиполярні (многоотростчатие) нервові клітини.
У клітці нейрона і в позаклітинній рідині концентрації позитивно заряджених іонів – катіонів (натрій, калій, кальцій, магній) і негативно заряджених іонів – аніонів (хлор, фосфати, карбонати) різні. В позаклітинній рідині позитивні і негативні іони знаходяться в рівних співвідношеннях. Всередині клітини переважають негативні іони. Калій – внутрішньоклітинний катіон, його концентрація в нервових і м’язових клітинах в 20-100 разів вище, ніж поза кліткою. Натрій – позаклітинний іон, концентрація його в клітці в 5-15 разів нижче позаклітинної. Внутрішньоклітинна концентрація хлору в 20-100 разів нижче позаклітинної. Плазматична мембрана нейрона має виборчої проникністю для різних іонів. Калій легко дифундує через мембрану і в зв’язку з його високим вмістом в клітці виходить з неї, виносячи позитивний заряд і заряджаючи зовнішню сторону мембрани позитивно. Внутрішня сторона мембрани нейрона стає негативно зарядженою і внаслідок цього виникає різниця потенціалів (80 мВ), що отримала назву мембранного потенціалу, або потенціалу спокою.
При активації нервової або м’язової клітини в ній виникає потенціал дії – швидкий зсув мембранного потенціалу в позитивну сторону. При подразненні в певній ділянці змінюється проникність мембрани для натрію і він спрямовується в клітку. В результаті внутрішня сторона мембрани заряджається позитивно, а зовнішня негативно. На цій ділянці виникає деполяризація і потенціал дії, або нервовий імпульс. Рух іонів, що виникає поблизу деполяризованого ділянки, призводить до деполяризації наступної ділянки мембрани, тому нервовий імпульс поширюється по нейрону. Нервові імпульси передаються від одного нейрона до іншого за допомогою міжклітинних контактів – синапсів, утворених відростками нейронів. Передача збудження здійснюється за допомогою біологічно активних речовин. Такі синапси називаються хімічними, а речовини, що передають збудження, нейромедиаторами. Роль медіаторів виконують норадреналін, ацетилхолін, серотонін та ін. Синапс складається з пресинаптичної мембрани, якої обмежено пресинаптичне закінчення, постсинаптичної мембрани і синап-тичної щілини. У пресинаптическом закінчення знаходиться безліч мітохондрій і пресинаптических пухирців (везикул), що містять медіатор. Нервовий імпульс, що надходить в пресинаптичне закінчення, викликає звільнення в синаптичну щілину медіатора, який в свою чергу діє на постсинаптическую мембрану, викликаючи утворення нервового імпульсу в постсинаптичної частини.
У нервовій системі існує два види синапсів: збудливі і гальмуючі. У збуджуючих синапсах одна клітина викликає активацію іншої. При цьому збудливий медіатор викликає деполяризацію – потік іонів натрію спрямовується в клітку. В гальмують синапсах одна клітина гальмує активацію іншого – гальмує медіатор викликає потік негативних іонів в клітини і деполяризації не відбувається.
Всі аксони і дендрити нейронів на відстані від тіла клітини покриті оболонками і називаються нервовими волокнами. У центрі нервового волокна лежить осьовий циліндр. Розрізняють безмякотние і м’якоть-ниє нервові волокна. Безмякотние (безміеліновие) нервові волокна тонкі, а осьовий циліндр покритий одним шаром гліальних клітин. М’якушеві (мієлінові) нервові волокна мають осьовий циліндр, покритий крім гліальних клітин ще й миелиновой оболонкою. Ця оболонка виконує роль електричного ізолятора, обумовлюючи швидке проведення нервового імпульсу. Миелиновую шар являє собою багаторазово спірально закручену навколо свого циліндра шванівську клітку. Швидкість проведення імпульсу по безмиелиновому волокну менше 1 м / с, по мієлінових – 70-100 м / с.
Миелинизация нервових волокон у дитини завершується до 9 років. Число відростків нерва з віком не змінюється, але швидкість проведення збудження підвищується. Збудливість нервових волокон у плода та новонародженого значно нижче, ніж у дорослого, але з 3-місячного віку вона починає підвищуватися. У дітей також значно нижче величина потенціалу спокою. У новонароджених швидкість проведення збудження по нервових волокнах не перевищує 50% швидкості у дорослих. Швидкість поширення збудження по нервових волокнах у дітей стає такою ж, як у дорослих, тільки до 5-9 років. Число потенціалів дії, яке здатне відтворити волокно в 1 с, у новонароджених становить 4-10, а у дітей 5-9 років наближається до норми дорослих (300-1000 імпульсів).
Залежно від функцій розрізняють чутливі, вставні і рухові нейрони. Аферентні (чутливі, рецеп-торні) нейрони є біполярними клітинами, їх тіла лежать поза центральної нервової системи. Один відросток нервової клітини (дендрит) слід на периферію і закінчується рецептором, а другий (аксон) направляється в спинний або головний мозок. В залежності від локалізації розрізняють кілька типів рецепторів. Екстерорецептори сприймають роздратування зовнішнього середовища і розташовані в шкірі, слизових оболонках і органах почуттів. Інтерорецептори отримують роздратування при зміні хімічного складу внутрішнього середовища і тиску, розташовані вони в судинах, тканинах і органах. Пропрій-рецептори знаходяться в м’язах, сухожиллях, зв’язках, суглобах і передають імпульси про розтягуванні і русі. Вставні нейрони здійснюють передачу нервового імпульсу з чутливого центростремительного нейрона на руховий відцентровий і лежать в межах центральної нервової системи. Еферентні нейрони (рухові, секреторні) знаходяться в центральній нервовій системі, симпатичних і парасимпатичних вузлах, аксони їх йдуть до робочих органів (м’язів, залоз). Розрізняють два види робочих органів: Анімаль-ні (скелетні м’язи) і вегетативні (гладкі м’язи і залози).
Нервова, м’язова і залозиста тканини відносяться до збудливим, які у відповідь на вплив подразника переходять зі стану спокою в стан збудження. Останнє, виникнувши в одній ділянці м’язового чи нервового волокна, швидко передається на сусідні, а також на робочий орган або залозу. Таким чином, для цих тканин характерні подразливість (здатність клітин сприймати роздратування) і збудливість (здатність клітин відповідати на зміну зовнішнього середовища реакцією збудження), а для м’язової тканини також і скоротність (здатність клітин відповідати скороченням на подразнення).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)