КЛИМЕНТІЙ ЗІНОВІЇВ
КЛИМЕНТІЙ ЗІНОВІЇВ (40-ві – 50-ті роки XVII ст. – після 1712, Чернігів) – поет, один із перших українських етнографів.
Біографічних відомостей про Климентія Зіновієва майже немає. Очевидно, був вихідцем із незаможної родини. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. Постригся в ченці. Життя пройшло у мандрах Україною, Білоруссю, Польщею, Росією, Литвою. Останні роки провів у одному з монастирів Чернігова.
Климентій Зіновіїв – автор рукописної збірки, уперше опублікованої В. Перетнем у Львові 1912 р. під назвою “Вірші ієромонаха Климентія Зиновієва сина”. У ній міститься 369 віршів і близько 1600 прислів’їв та приказок.
Тематика поетичних зацікавлень митім досить широка. Він правдиво відтворював життя й побут різних верста тогочасного суспільства, висловлюючи і власні погляди на зображуване. Чимало віршів є соціально спрямованими – він щиро співчуває біднякам, засуджує користолюбні, нечесні вчинки багатих, водночас дошукуючись відповідей на вічні моральні питання людського співжиття на землі. Своїх майбутніх читачів мовби намагається спрямувати на шлях добра, справедливості, любові. Часом у тексти, в основному зображально-описової лірики, проривається гірка іронія чи засторога автора від нечесних, ганебних учинків. Деякі вірші присвячено житло чернецтва. З них можна зрозуміти дещо про його власну долю, зокрема причини, що змусили покинути спокійне перебування в монастирі й податися в мандри (“О чернцах и о хотящих в чернецтво”).
Писав поет книжною мовою, але активно залучав елементи уснорозмовної лексики, таким чином значно розширюючи образно-стильові можливості художнього відтворення. Його поезії жанрово різноманітні: елегії (яких більшість), а також духовна лірика (молитви, канти, псалми).
Літ.: Компан О. С. Творчість Климентія Зіновієва як одне з джерел вивчення історії Лівобережної України другої половини XVII і початку XVIII ст. // Наук. зап. Ін-ту історії. К, 1957; Колосова В. П. Климентій Зіновісв. К., 1964; Історія української літератури: У 8 т. К., 1967. Т. 1.
Р. Мовчан
Related posts:
- Віршова спадщина Климентія Зіновіїва та Івана Некрашевича Давня українська література – праоснова всієї української літератури. Віршову спадщину давньої української літератури переважно становлять твори на релігійну тематику. За жанрами це були епіграми, елегії, панегірики, сатиричні вірші. Видатними поетами XVI-XVIII століть були Климентій Зіновіїв, Іван Некрашевич, Касіян Сакович, Лазар Баранович та інші. Серед віршованих творів найбільше було віршів сатирично-гумористичних, які спиралися на народний гумор. […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського вірша. Його поезія – це своєрідне поєднання трагічного і комічного, вона уреальнює суто барокове замилування несталістю, мінливістю навколишнього світу. Мова […]...
- ІВАН (Іоан) ІВАН (Іоан) – давньоукраїнський поет. З його біографії відомо тільки те, що був священиком поблизу Умані. Автор “Героїчних віршів про славні воєнні дії Запорізьких військ…” (1784), в яких уславлюється українське козацтво, його героїчні військові подвиги. Особливу увагу автор приділяє визвольній війні під проводом Б. Хмельницького, вважаючи її центральною подією всієї української історії. Літ.: Українська література […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- ЗБІРНИКИ ЗБІРНИКИ – рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів’я, приказки, вірші, пісні й думи, драми, інтермедії, пародії, листи, урядові та інші документи, навчальні й наукові тексти, лікарські, куховарські поради тощо. Збірники були дуже […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- Наукова поезія Наукова поезія – поезія, в якій думка виявляє нерозривноестетичну єдність раціонального та ірраціонального начал, де _ науковий компонент визначає зміст художнього твору, напрям розвитку ліричної теми. Теоретиком Н. п. вважається французький критик і літературознавець Р. Гіль, який у своєму “Трактаті про слово” (1896) обстоював потребу єднання науки і мистецтва: “Наука повинна шукати животворного дихання у […]...
- Старе українське письменство Три хронологічні періоди розвитку старого українського письменства; 1) X XIII ст.; 2) кінець XIII – початок XVII ст. (орієнтовно до 1620 р.); 3) початок XVII – кінець XVIII ст. У старому українському письменстві виділяють декілька літературних епох: – X ст. – середина XI ст. епоха монументального стилю, що характеризується масштабністю, величністю, ідейним пафосом (Остромирове Євангеліє, […]...
- МЕДИТАЦІЯ Медитація (лат. meditatio – роздум) – вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа). Особливого поширення цей жанр набув у поезії сентименталістів і романтиків. Медитативний характер мали чимало віршів Є. Гребінки, М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, […]...
- Моє враження від поезій Лі Бо та Ду Фу – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ – ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – 8 клас Дороги справжніх поетів ніколи не бувають легкими, адже митці прагнуть осягнути проблеми світу і “в усьому дійти до сутності”. Саме такими були великі китайські мандрівники, яких філософами зробило життя, Лі Бо та Ду Фу. Вони пройшли пліч-о-пліч тисячі кілометрів, мандруючи шляхами Китаю. Обидва прагнули усамітнення, щоб краще зрозуміти світ, пізнати сенс людського існування. Лі Бо […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- Відчуття народного болю (за віршем Т. Шевченка “Сон”) Т. Г. Шевченко – видатний український поет – не міг без болю дивитися на страждання рідного народу. У вірші “Сон” поет змальовує долю матері-кріпачки, яка змушена працювати з ранку до вечора на панському полі. Немовля, що “сповитеє кричало у холодочку за снопом”, вимагало уваги, ласки матері. Важка праця тягарем лягла на плечі жінки: …Втомилася; не […]...
- Коротка біографія Тютчева Ф. І Федір Іванович Тютчев народився і провів дитинство в маєтку свого батька в Орловської губернії. Навчався вдома. Добре знав латинь і давньогрецький мову. Він рано навчився розуміти природу. Сам писав, що він дихав з природою одним життям. Першим його вчителем був широко освічена людина, поет, перекладач Семен Єгорович Раїч. Раїч згадував, що швидко прив’язався до свого […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до різних видань, творів релігійного характеру. Його перу належить також підручник з риторики. З віршованих творів зберігся тільки панегірик Лазарю Барановичу […]...
- Скальд Скальд (давньосканд. skald – поет, співак) – поет дописемної художньої творчості при дворах правителів скандинавських держав, який складав пісні про походи норманських вождів та пригоди вікінгів. Основні свідчення про поезію С. зафіксовані у “Молодшій Едді”. Переважна більшість віршів С. з’явилася у Х-ХП ст. Характерна ознака поезії С – вельми ускладнена тропіка з алегоричними перифразами (чоловік […]...
- Твір на тему – Співзвучність поезії І. Я. Франка з народнопісенною творчістю Іван Якович Франко – геніальний поет, чиї вірші справляють на читачів велизне враження. Коли читаєш їх, здається, що слухаєш розповідь Титана про недолю нашого народу, чуєш його громові заклики “до бога нового”, бачиш його серці, сповнене безмежної любові до всіх скривджених, віри й надії на краще майбутнє. Окрім того, що І. Франко – визнаний майстер […]...
- НІЗАМІ – ОМАР ХАЙЯМ – Хрестоматія з зарубіжної літератури (XII ст.) Нізамі Гянджеві Абу Мухаммед Ільяс ібн Юсуф – азербайджанський поет і мислитель, що писав перською мовою. Він народився близько 1141 р. в Гянджі, що була в той Час великим центром науки і культури на Сході, тож поет був людиною високоосвіченою (не тільки в галузі філології, а й астрономії, математики). З рідного міста Нізамі […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- Я читаю вірші Ф. Тютчева про весну (“Весняна гроза”, “Весняні води”) – шкільний твір 5 клас ТВОРИ ПРО ПРИРОДУ Ф. Тютчева називають співцем природи. її краса з дитинства ввійшла в серце поета з полів і лісів, що оточували його рідний Овстуг, із чудових придеснянських луків і березняків, неосяжного синього неба Брянщини. Один із найкращих віршів відомого поета “Весняна гроза” присвячений природі. Незважаючи на те що поет написав його в […]...
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю сего літописна от типографов”. Переклав з латинської мови на книжну українську житіє св. Макарія Римського (збереглося в рукописі). Літ.: Шляпкин […]...
- ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ (псевд. – Вітер, Василь Потребитель, Звенигородець, Колодянин, Колодянський; 19.03.1877, с. Колодисте, тепер Тальнівського р-ну Черкаської обл. – 11.09.1910, м. Аркашон у Франції, похований у с. Колодистому) – письменник, учений-філолог, історик, бібліограф, фольклорист, етнограф, археолог, перекладач, редактор, видавець. Народився в сім’ї священика. Навчався в київській гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1900). Вчителював. Працював […]...
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з нього, оскільки в конфлікті Ставропігії з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном став на його бік; наприкінці цього самого року знову прийнятий […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- Фет Афанасій Афанасійович Знаменитий російський поет 19 століття, прекрасний перекладач і публіцист. Літературний критик В. Г. Бєлінський назвав А. А. Фета найкращим поетом, що живуть в Москві. Вірші поета тонкі і поетичні. Фета вважають майстром пейзажу в літературі. Особливе значення має любовна лірика поета. Дитинство і юність Мати поета Кароліна Шарлота Фет була німкенею і жила в Німеччині. […]...
- Доповідь про Тютчева Федір Іванович Тютчев (1803-1873 рр.) Є одним із знаменитих російських поетів, які зробили величезний внесок у розвиток ліричного поетичного напрямку. Дитинство поета минає в родовому маєтку Орловської губернії, де Тютчев отримує домашню освіту, навчаючись у найнятого педагога Семена Раіча, який прищеплює хлопчикові бажання вивчати словесність і іноземні мови. За наполяганням батьків, закінчивши Московський університет і […]...
- Поезії О. Пушкіна “До А. П. Керн”, “Я вас любив” – шкільний твір 9 клас ЛІТЕРАТУРА XIX СТОЛІТТЯ Мабуть, немає людини, яка б не знала імені О. Пушкіна. Він приходить уперше сторінками улюблених казок, перших дитячих віршів. Потім захоплює піднесеною романтикою поем та правдою прози. Але головне – це його поезія. Вона різноманітна за тематикою, ритмами, спрямуванням. Але вона відтворює глибокі людські почуття, називає словами найтонші порухи душі. […]...
- Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки Д. у. л. властиві жанри: […]...
- Цікаві факти про Маршака Багатьом з нас Самуїл Якович Маршак відомий в основному завдяки його дитячих книг, популярним не тільки за часів Радянського Союзу, але і в наші дні. Але мало хто знає, що, крім творів для дітей, Маршак писав чудові вірші, займався перекладами зарубіжної літератури, виступав в ролі критика і був досвідченим і талановитим драматургом. Цікаві факти з […]...
- Лібортени, або Лібертини Лібортени, або Лібертини (лат. libertinus – вільновідпущений) – представники вільнолюбної тенденції у французькій літературі XVII ст., що вивільнялася з-під засилля-релігійної та світської догматики, захоплювалася повнотою земного життя, обстоювала принципи свободи особистості (поет Т. де Віо, філософ П. Гассенді, романісти Ш. Сорель, С. Сірано де Бержерак та ін.). Традиція Л. спостерігалася у творчості Ж.-Б. Мольєра, Ж. […]...
- ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ (рр. нар. і см. невід.) – поет і композитор. Очевидно, мав академічну освіту. Був козаком Гадяцького полку, брав участь у Дербентському поході (1722). Десь між 1728 – 1730 рр. склав рукописний збірник пісень, до якого ввійшли твори інших авторів і власні духовні й ліричні вірші, псальма “Приближися конец света”. Псальма описує похід українського […]...
- Твір на тему: Пізня поезія Анни Ахматової – відображення трагедії часу У літературу молода Ахматова увійшла як інтимно-психологічний поет, що може не просто розповісти про найсповідальніше, але й дати можливість читачеві пережити разом із нею ці почуття. Пізня поезія поетеси зберігає цю рису, але наповнюється новим змістом, усвідомленням тісного зв’язку своєї долі з долею народу, своєї відповідальності перед історією і культурою за все, що відбувається у […]...
- Аналіз віршів Лермонтова Дуже багато вірші в ліриці М. А. Некрасова були присвячені цивільно-патріотичним проблем, в т. ч. селянському питання. Він завжди залишався самим “народним” поетом XIX століття. На думку Некрасова, поет, який закриває очі на біди свого народу і байдуже пише про любов або філософії в той час, коли Вітчизна страждає, не може називатися справжнім поетом. “Поет […]...
- ШАШКЕВИЧ ВОЛОДИМИР ШАШКЕВИЧ ВОЛОДИМИР (07.04.1839, с. Нестаничі, тепер Радехівського р-ну Львівської обл. – 16.02.1885, Львів) – поет, драматург, культурно-освітній діяч. Син Маркіяна Шашкевича. Навчався у Львівському та Віденському університетах, працював дрібним урядовцем. Разом з К. Климковичем, Д. Танячкевичем, Ф. Заревичем репрезентував свого роду друге покоління славнозвісної “Руської трійці”, прагнучи з початку 60-х років оживити національно-культурне життя Галичини. […]...
- Особливості лірики Омара Хайяма – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – ПОЕЗІЯ СХОДУ ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. ЛІ БО, ДУ ФУ, ОМАР ХАЙЯМ – ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – 8 клас Сучасники називали Омара Хайяма “перекладачем думок неба мовою людей”. Чим же заслужив поет таку високу оцінку? Єдиною формою для своїх віршів Омар Хайям обрав чотиривірш. Така форма була поширена у народній поезії і мала назву рубаї. До нашого часу дійшло близь ко двох тисяч чотиривіршів, авторство яких приписується Омару Хайяму. Саме у цих творах відкривається […]...
- Микола Олексійович Некрасов (1821-1878) Я покликаний був оспівати твої страждання, Терпеньем вражаючий народ. Н. А. Некрасов Микола Олексійович Некрасов народився в 1821 році в містечку Немирові Кам’янець-Подільської губернії. Хлопчику ще не виповнилося й трьох років, коли його батько пішов у відставку і сім’я переїхала в родовий маєток Грешнево Ярославської губернії. Тут, поблизу Волги, серед мальовничої природи, проходило дитинство майбутнього […]...
- Сергій Єсенін: біографія Сергій Єсенін Сергій Єсенін – російський поет XX століття, відомий своєю непідробний любов’ю до Батьківщини. Він виріс в селянській родині. І навіть коли прославився, не забував про своє коріння. Навчався поет в церковно-приходській школі, яка зараз стала музеєм імені Сергія Єсеніна. Єсенін ніколи не прагнув до зовнішнього моральному ідеалу. Він вів світське розгульне життя, часто […]...