МЕДИТАЦІЯ

Медитація (лат. meditatio – роздум) – вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа). Особливого поширення цей жанр набув у поезії сентименталістів і романтиків. Медитативний характер мали чимало віршів Є. Гребінки, М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, О. Олеся, В. Самійленка, Лесі Українки. У літературі останніх десятиліть медитації писали М. Рильський, В. Сосюра, A. Малишко. Прикладами медитації можуть бути вірші “Дивлюсь я на небо” І. Муратова, “Знову літо пролетіло” П. Осадчука, “О власну стріти смерть – як щастя засягнути” B. Стуса. Інколи у творчості поетів медитації складають цілі цикли. Так, у С Крижанівського є цикл “Медитації”, що об’єднує шість віршів (“Вночі моя уява ожива”, “Мені чужа бундючність пишних поз”, “Юних літ казки обворожили”, “Про смерть”, “Звернення до моря”, “Ні пишним лугом, ні затишним лісом”). У Ю. Сердюка подібний цикл складається з двох віршів (“Природа. Гармонія”, “Слово”).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

МЕДИТАЦІЯ