КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ
КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч.
Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до різних видань, творів релігійного характеру. Його перу належить також підручник з риторики. З віршованих творів зберігся тільки панегірик Лазарю Барановичу “Воскреслий Фенікс” (Чернігів, між 1682 – 1684 рр.), який складається з окремих віршів – сентенцій, що прикметні своєю суто бароковою притчевістю й гіпертрофованою метафоричністю.
Після кривавого потопу, що затопив українську людність під час різних війн, Лазар Баранович встановлює мир і спокій. Він – Фенікс, який, подібно до голуба, що сповістив кінець всесвітнього потопу, теж зійшов з неба й провістив кінець кровопролиття. В панегірику також міститься ряд невідомих з інших джерел фактів з біографії Лазаря Барановича. Мова твору – польська та латинська, широко вживані образи з античної міфології.
Літ.: Попов П. Панегірик Кріцоновича Лазарю Барановичу – невідоме чернігівське видання 80-х років XVII ст. // Ювілейний зб. на пошану акад. Д. Й. Баталія. К., 1927; Аполлонова лютня: поети XVII – XVIII ст. К., 1982; Шевчук В. О. Співці музи роксоланської в Чернігові: Києво-Чернігівський осередок поетів другої половини XVII – першої половини XVIII ст. // Шевчук В. О. Дорога в гасячу років: Роздуми, статті, есе. К., 1990.
О. Хоменко
Related posts:
- АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН АРМАШЕНКО (ГАРМАШЕНКО) ІВАН (рр. нар. і см. невід.) – старший друкар Києво-Печерської лаври. Вважався спеціалістом з друкування польських книг, друкував і редагував вірші Лазаря Барановича. У віщанні “Синопсиса” 1680 р. є його акровірш “К читателю сего літописна от типографов”. Переклав з латинської мови на книжну українську житіє св. Макарія Римського (збереглося в рукописі). Літ.: Шляпкин […]...
- БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР БУЧИНСЬКИЙ-ЯСКОЛЬД ОЛЕКСАНДР – (рр. нар. і см. невід.) – поет другої половини XVII ст. Міг навчатися в Києво-Могилянській колегії, викладав у Новгород-Сіверській школі, з 1700 р. – у Чернігівському колегіумі. Належав до літературного осередку, що групувався навколо Лазаря Барановича. Інших відомостей про життя й літературну діяльність О. Бучинського-Яскольда немає. Відомо, що 1678 р. видав польською […]...
- ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ (1671 р., м. Львів – 21.04.1737, м. Вятка, Росія) – драматург, теоретик поезії, церковний діяч. Народився в сім’ї козака. По закінченні Київської академії працював у ній викладачем. З 1713 р. – ігумен Видубицького монастиря в Києві. З 1721 р. проживав за межами України. Л. Горка – автор курсу поетики “Idea artis poeseos” (“Образ […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід., с. Тустань, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. або с. Потелич, тепер Жовківського р-ну Львівської обл. – не раніше лютого 1634 р., м. Корець, тепер Рівненської обл.) – письменник, перекладач, мовознавець, педагог – просвітник, церковний діяч. Брат Стефана Зизанія. Походив із простого роду. Справжнім прізвищем могло бути Кукіль, що означає […]...
- ОНУФРІЙ ОНУФРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – поет – компілятор, церковний діяч. Був ігуменом Преображенського монастиря поблизу Харкова (1693-1696, 1705-1709). Автор рукописного збірника “О пріроженю человческом, под которою планетою знамен небесных родится всяк человек, важностю и комплексіями и обтаєм зде описано єсть…”, складеного між 1696 – 1699 рр. Сюди ввійшли перекладені з польської мови епіграми […]...
- ЗИЗАНІЙ (ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ) ЛАВРЕНТІЙ ІВАНОВИЧ – Українська література – шкільна програма 12 класів ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справжнє прізвище – Кукіль, у перекладі грец. мовою – Зизаній) (60-і pp. XVI ст., с. Тустань, тепер Галицького району Івано-Франківської обл. або с. Потелич, тепер Жовківського району Львівської обл. – після лютого 1634, м. Корець, тепер Рівненської обл.) – український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч. Брат Стефана Зизанія […]...
- АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С. – поетеса. Її ім’я збереглося в кількох варіантах вірша “Із болестію серца вопію до Бога” через акровірш. Перший варіант надрукував В. Гнатюк, тут читається частина акровірша: “Інокиня Анисія”, в другому варіанті, надрукованому М. Возняком, читається: “Парфюновна С.”, у третьому, надрукованому В. Перетцом, – “Інокиня Анисія Павфуновпа”. Жила, ймовірно, на зламі XVII-XVIII чи […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- ПАНЕГІРИК Панегірик (від грец. πανηγυρΙκόζ) – урочиста похвальна промова, яка виголошувалася на народних зборах. Панегірик звичайно присвячувався певним видатним особам, суспільним діячам, полководцям і т. д., вихваляв їхні діяння або ж славословив певні знаменні історичні події, наприклад, похвальне слово Ісократа 380 року до нашої ери про Афіни та їхню історію. В давньому Римі панегірики з’являються в […]...
- ЗНО – Тест № З – Давня українська література 1. Укажіть вид літератури кінця XVI – початку XVII ст., для якої характерна гостра суперечка з приводу якоїсь проблеми. А Сатирична література; В алегорична література; В полемічна література; Г емблематична література. 2. Укажіть назву жанру за його визначенням: коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища. А Послання; В панегірик; В […]...
- Панегірик – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Панегірик (від грец. Πανηγυρικόζ – урочиста похвальна промова, яка виголошувалася на народних зборах. Панегірик звичайно присвячувався певним видатним особам, суспільним діячам, полководцям і т. д., вихваляв їхні діяння або ж славословив певні знаменні історичні події, наприклад, похвальне слово Ісократа 380 року до нашої ери про Афіни та їхню історію. В давньому Римі панегірики з’являються в […]...
- ВІТАЛІЙ З ДУБНА ВІТАЛІЙ З ДУБНА (2-га пол. XVI ст. – бл. 1640, м. Дубно, тепер Рівненської обл.) – поет, філософ, релігійний діяч. Був високоосвіченою людиною, знав грецьку й латинську мови. На початку XVII ст. – один із провідних діячів віденського братства; ієродиякон Святодухівського братського монастиря. З 1612 р. – ієромонах, згодом – ігумен Дубненського монастиря. Видав у […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ – Історично-мемуарна література – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Іван Величковський народився на Чернігівщині, навчався в Києво-Могилянській колегії. Спочатку митець працював у друкарні Лазаря Барановича в Чернігові, пізніше оселився в Полтаві й служив там священиком. Іван Величковський прославився передусім двома рукописними книжечками: “Зегар з полузегарком” (1690) та “Млеко” (1691). Саме Івана Величковського вважають найяскравішим представником української барокової поезії. Його творчості властиві як релігійні, так […]...
- Каламбур Каламбур (фр. calembour – гра слів) – стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, “Прийомний син барона був баран” (Ліна Костенко). Незрідка за принципом К. будується рима, де враховується жартівлива етимологізація слів: З коси бузько летів на балку (Косар косу там брав на […]...
- АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка прикрашена граверними ініціалами та кінцівками. Належав до Києво-Чернігівського культурного осередку поетів (періоду І. Максимовича). Літ.: Сумцов II. Ф. К историй […]...
- Церква Святого Лазаря Один з небагатьох збережених на Кіпрі до наших днів храмів візантійської епохи – церква Святого Лазаря – розташовується в самому центрі Ларнаки. Храм був зведений ще в IX столітті під час правління імператора Лева VI на честь праведника Лазаря, якого, як сказано в Біблії, Ісус повернув до життя. Після свого воскресіння той став одним з […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ (спр. – Довганич; березень 1783, с. Золотареве, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл. – 13.12.1849, Хуст) – письменник, філософ, фольклорист, чл.-кор. Угорської АН (з 1831). Народився в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув в елементарній школі Хуста та латинській школі в Сигеті. Продовжував навчання у богословських семінаріях Великого Варадина (нині Арад у Румунії), Трнави (Словаччина) […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит у Києво-Печерській лаврі. Літературна спадщина Єлисея Плетенецького – це передмови до “Часослова” (1616), “Анфологіона” (1619), “Божественної літургії” (1620), до книги […]...
- Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- БАРАНОВИЧ ЛАЗАР БАРАНОВИЧ ЛАЗАР (світське ім’я – Лука; 1593, за іншими даними 1620 – 11.09.1693, похований у Борисоглібському соборі в Чернігові) – політичний, церковний, культурний діяч, письменник, меценат. Навчався у Київській братській школі, згодом був посланий П. Могилою до латинсько-польських шкіл Вільно й Каліша. З 1642 р. чигав курс граматики в молодших класах Києво-Могилянської колегії, пізніше як […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- МАКСИМОВИЧ ІВАН МАКСИМОВИЧ ІВАН (грудень 1651, Ніжин – 10.06.1715, Тобольськ) – культурно-освітній діяч і поет. Був старшим сином шляхтича Максима Васильківського. По закінченні Київської академії (1669) прийняв чернечий сан і залишився в ній викладачем, очевидно, поетики чи риторики. 1680 р. став ієромонахом Києво-Печерської лаври. У 1685- 1690 рр. був проповідником і одночасно (до 1696 р.) намісником підпорядкованого […]...
- Старе українське письменство Три хронологічні періоди розвитку старого українського письменства; 1) X XIII ст.; 2) кінець XIII – початок XVII ст. (орієнтовно до 1620 р.); 3) початок XVII – кінець XVIII ст. У старому українському письменстві виділяють декілька літературних епох: – X ст. – середина XI ст. епоха монументального стилю, що характеризується масштабністю, величністю, ідейним пафосом (Остромирове Євангеліє, […]...
- Козацькі літописи Козацькі літописи – історико-літературні твори кінця XVII-XVIII ст., в яких висвітлювалася історія України, козацтва. В їх основі – бурхливі політичні події другої половини XVII – початку XVIII ст., війна українського народу 1648-54 під проводом Б. Хмельницького, які мали надзвичайно великий вплив на кристалізацію національної свідомості українського народу. Автори К. л. (переважно військові канцеляристи, освічені вищі […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- ЗИМОРОВИЧ АРТОЛОМЕЙ ЗИМОРОВИЧ АРТОЛОМЕЙ (1597-1682) – український і польський поет, історик, громадський діяч. Походив з родини львівських вірмен – ремісників. Усе своє життя був тісно пов’язаний зі Львовом, обіймав посади радника міського уряду, потім – бургомістра. Його перу належать цінні праці з історії цього міста, зокрема велика історія Львова. Він є автором поетичного збірника “Селянки нові руські” […]...
- ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з нього, оскільки в конфлікті Ставропігії з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном став на його бік; наприкінці цього самого року знову прийнятий […]...
- ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН ЯРОШЕВИЦЬКИЙ ІЛАРІОН (р. нар. невід. -1704, Київ) – поет і освітній діяч. По закінченні Київської академії викладав у ній синтаксиму (1700 – 1701) й поетику (1702). Зберігся його курс поетики “Аполлонів кедр”, де містяться й цікаві поетичні твори, зокрема елегія “Купідон, або Крилатий Амур”, написана класичним елегійним дистихом згідно з теорією елегійної поезії, що викладалася […]...
- Прокопович Феофан – Милость Божія – Зі скарбниці критичної думки “Милость Божія” – один із найвидатніших драматичних творів XVIII ст. за реалізмом у зображенні страждань, пережитих українським народом під владою панів польських”. П. Житецький “Орієнтація драматурга на прогресивні ідеї, проектування минулого на сучасність, плідне використання народнопоетичних елементів при висвітленні історичної теми надали драмі політичної значимості і художньої переконливості, завдяки чому вона посіла одне іа чільних […]...
- ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632 рр. – ректор Київської братської школи. Належав до київського культурного осередку, що сформувався в 30-х роках XVII ст. навколо П. […]...
- Маньєризм Маньєризм (італ. manierismo, від mаnіеrа – прийом, манера) – стиль європейського мистецтва XVI-XVII ст., якому притаманні гострі зображально-виражальні дисонанси, ускладненість композицій, деформація пропорцій тощо, породжені кризою Відродження з його тяжінням до універсальності, досконалої завершеності світоглядних систем та художніх форм, перебільшеного антропоцентризму та раціоналізму. Натомість завдяки потужним віянням Реформації поширювалась ідея фатуму, панування ірраціональних стихій, зумовлюючи […]...
- ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Історія літератури (від грец. Ιστορία – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками […]...
- ІСТОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Історія літератури (від грец. іστορία – розповідь про минуле) займається дослідженням художньої літератури в історичному аспекті від її зародження й до наших днів. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію (наприклад історія китайської літератури, історія англійської літератури, історія української літератури), так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками […]...
- МИГУРА ШАРЮН МИГУРА ШАРЮН (рр. нар. і см. невід.) – художник, поет. Народився в Києві. По закінченні повного академічного курсу його було запрошено намісником Софійського монастиря Іларієм для проведення реставраційних робіт у храмі; тут він і прийняв чернечий сан. У 1702 – 1703 рр. викладав в академії синтаксиму, а наступного року – поетику. 1704 р. одержав сан […]...