Географія та історія Монголії
Монголія – парламентська республіка, унітарна держава, що складається з 21 району та столиці. Глава держави – президент. Законодавчий орган – Великий Державний Хурал. Столиця – Улан-Батор (1100000. Чол.). Географічне положення: Східна Азія. Межує з Росією і Китаєм. Не має виходу до моря. Площа: 1560000. Км2.
Населення: 2,8 млн. Чол. Монголи (83%), казахи (4%), буряти, баяти, захчіни. Міське населення 62%, найбільші міста: Дархан, Ерденет. ВВП на душу населення: 3300 дол. США. Грошова одиниця: тугрик.
Грізне ім’я монголів колись звучало від узбережжя Тихого океану до Східної Європи. У Монголії велике минуле, її правителі в 12-13 ст. створили величезну імперію, підкоривши сотні країн і племен, але, як і всяка імперія, держава нащадків Чингісхана виявилася нестійкої і швидко занепала, який змінився свого роду “історичною прірвою” і забуттям, а монголи перетворилися на нечисленний народ, що населяє свої споконвічні землі вздовж річок Керулен, Орхон і Дзабган.
Монголія заворожує своєю унікальною природою: тут знайшлося місце глибоким озерам з кришталевою водою і щебнисті пустелях, засніжених вершин і роздоллю трав’янистих степів, первозданної тайзі і нечисленним містам. І все-таки Монголія – це в першу чергу величезні безлюдні простори, адже на квадратний кілометр країни припадає менше двох жителів. Більш низька щільність населення існує тільки в двох місцях нашої планети – в Західній Сахарі і Гренландії.
Монголія – країна гір і високих рівнин. Тут переважають пустелі, напівпустелі, степу і сухі високогір’я. Велика частина території Монголії лежить вище вершин Кримських гір. Клімат сухий, різко континентальний, з суворою зимою і сухим жарким літом. У пустелі Гобі випадає всього 100 мм опадів на рік. Дощі тут йдуть “плямами” і зволожують тільки порівняно невеликі ділянки.
У надрах Монголії є запаси кам’яного та бурого вугілля, залізної руди, вольфраму, мідно-молібденових руд, флюориту, фосфоритів.
Археологічні розкопки і наскальні малюнки свідчать, що Монголія була заселена людьми ще в кам’яному столітті. У 1 тис. Н. е. на її території існували племінні союзи хунну (гунів) і чжурчженів, потім вона входила до складу Тюркського, Уйгурського, Киргизького ханств і киданням ко го держави Ляо.
У 1206 р виникло перше централізоване монгольська держава – на курултаї, з’їзді монгольських племен, верховним ханом був проголошений досвідчений полководець Темучин, який отримав титул Чингісхана. Темучин реформував монгольське військо і створив систему державного управління, яка могла працювати “на ходу” – під час кочовищ племен і переміщень великих мас кінних воїнів. Здійснивши численні походи, Темучин підкорив всю Середню Азію, Кавказ, Крим, частина сучасного Китаю, розбив ополчення Київської Русі і проник в Центральну Європу. Сила монгольської армії полягала в строгій дисципліні і продуманій тактиці.
При наступників Чингісхана могутня Монгольська імперія розширила свої кордони до Месопотамії і Південно-Східної Азії і проіснувала ще півтора сторіччя. З розпадом цієї гігантської держави країна майже на 300 років занурилася в період феодальної роздробленості. У 1636 р маньчжурська династія Цин захопила Внутрішню Монголію (нині – територія Китаю), а у 1691 р заволоділа споконвічними землями монголів. У 1911 р Монголія стала теократичною монархією на чолі з духовним лідером ламаїстської церкви “живим богом” Богдо-геген. У 1921 р в місті Урга (нині Улан-Батор) за підтримки збройних сил Радянської Росії була проголошена незалежність Монголії, країна стала називатися Монгольської Народної Республікою. Надалі Монголія протягом багатьох років входила в так званий “соціалістичний табір”, і лише після того, як в 1991 р з її території були остаточно виведені радянські війська, Великий народний хурал прийняв рішення змінити назву країни і приступити до створення ринкової економіки.
Крім монголів, що складають основу населення країни, тут проживають ще близько 20 невеликих етнічних груп. Монголія – єдина країна Євразії, де майже половина населення веде кочовий спосіб життя.
Монголія – аграрно-індустріальна країна, основу її господарства становить тваринництво. Тут розводять овець, кіз, коней, верблюдів і велику рогату худобу (корови, яки). На кожного жителя Монголії припадає більше десяти голів худоби. Землеробство тут почало розвиватися відносно недавно. Основні культури: пшениця, ячмінь, картопля, овес і овочі. В озерах і річках північних районів ведеться промисел цінних порід риби.
Більшість підприємств Монголії зайняті переробкою продукції тваринництва. У країні виробляють м’ясо-молочні продукти, вовняні тканини, шкіру, взуття, килими. Помітну роль в економіці відіграють виробництво будівельних матеріалів і видобуток корисних копалин.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)