Імперія Чингісхана і держава Тимура

У період раннього Середньовіччя Азія являла собою території від берегів Дунаю до узбережжя Тихого океану. Землі Азії, розташовані на півночі від Китаю заселяли численні монгольські племена Меркіти, монголи і татари.

Об’єднання монголів і становлення імперії
До кінця X століття всі етноси були асимільовані і отримали загальну назву монголо татари. На чолі цього народу стояли хани, що мають безмежну владу, оскільки вважалися посланниками вищих сил.

Довгий період моголи переживали безліч внутрішніх міжусобиць, представники багатьох родів постійно воювали один з одним, що призводило до поступового розкладанню держави. З приходом до влади хана Темучина, ситуація кардинально змінилася він зміг об’єднати ворогуючі племена в єдине міцна держава.

1206 року Темучин скликати перше монгольське збори, яке офіційно закріпило імперський статус держави монголів і верховну владу хана над народом. Темучин прийняв титул Чингісхана, що означало “океан-хан” – правитель, влада, якого могутня як океан.

Протягом декількох років, Чингісхан зміг не тільки зміцнити Монгольську імперію, а й створити могутнє військо, за допомогою якого почав захоплення сусідських земель.

Імперія Чингісхана
Монгольська імперія стала однією з найбільших держав світу, завдяки завойовницької політиці свого правителя. Протягом усього свого існування Монгольська імперія вела безперервні війни з іншими країнами, поступово опановуючи їх територіями.

Всі громадяни держави проходили обов’язкову військову підготовку, кращі з них ставали воїнами імперської армії. На першому етапі своїх завоювань монголам вдалося підкорити кочові племена Центральної Азії та Азербайджану.

Монгольські війська грабували захоплені міста, а жителів продавали в рабство. До кінця свого правління, Чингісхан зміг приєднати до імперії землі Ірану та Закавказзя. Разом з кількістю поневолених держав зростало і могутність Монгольської імперії.

Хан оголосив себе божеством, примушував людей прихилятися йому і визнавати його владу. До громадян, які дозволяли себе критикувати Чингісхана, застосовувалися найжорстокіші міри покарання.

Слід зазначити, що, незважаючи на численні завоювання, рівень життя в імперії залишався на низькому рівні: всі матеріальні ресурси, награбовані в інших державах, вкладалися в розвиток армії.

Занепад імперії датується 1227 роком, коли помер правитель держави. Після двох річного жалоби територія Монгольської імперії була розділена між синами Чингісхана.

Нащадки великого хана продовжували вести політику інтервенції, але безперервна внутрішня боротьба за владу призвела до того, що вже середині XIV століття, колись могутнє держава впала.

Держава Тимура
На уламках Монгольської імперії було сформовано кілька самостійних володінь, які належали онукам Чингісхана. Підпорядкувати їх і об’єднати в одну державу зміг представник знатного монгольського роду Тимур.

Подібно Чингісхану, Тимур мав жорстокістю, практичним розумом і завойовними амбіціями. До початку 70 – х років XIV століття Тимуру вдалося сформувати монгольську державу, кордони якої були ідентичні рубежів імперії.

Вшановуючи Чингісхана, Тимур відмовився прийняти титул хана, оскільки не був представником його роду. Правитель Монгольської держави зміг організувати багатотисячне військо, яке здійснювало регулярні набіги на Іран, Індію та Київську Русь.

Жорсткість монголів привернула увагу західноєвропейських країн: у Тімура європейці бачили страхітливу силу, а в першу чергу союзника в протистоянні з турками. У 1375 року Франція, Візантія і Кастилія почали налагоджувати дипломатичні зв’язки з державою монголів.

Однак раптова смерть завойовника спровокувала падіння держави. Залишившись без заступництва авторитарного правителя, монголи вступили в черговий період державної роздробленості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Імперія Чингісхана і держава Тимура