Фауністичне районування суходолу

Серед всієї різноманітності живих організмів, що населяють нашу планету, важливе значення мають тварини. Тварини – це найчисленніші організми планети як за кількістю відомих науці видів, так і за різноманітністю еволюційних рівнів своїх представників. Фауна складається з видів різного походження, екологічно дуже різноманітних, що проникли у певний регіон різними шляхами в різний час. Оскільки будь-яка ділянка земної кулі тією чи іншою мірою екологічно неоднорідна, а склад рослин і тварин визначається здебільшого їх зв’язками з географічним середовищем, то й фауна будь-якої досить значної території також неоднорідна за своїм просторово-часовим генезисом, тобто гетерогенна.

Принцип гетерогенності є універсальним у формуванні фауни і має велике значення у процесі формування фауни будь-якої території. Ті ж причини, тобто залежність фауністичного складу від типу рослинності, і в кінцевому підсумку від особливостей географічного середовища загалом, лежать в основі принципу зональності щодо поширення тварин. Саме ці два принципи (географо-генетичної гетерогенності й зональності) лежать в основі сучасного районування фауни планети, тобто її поділу на окремі частини, що вирізняються за своїм походженням, шляхами формування та адаптивними особливостями організмів. Важливим критерієм фауністичного районування під час виділення найвищих одиниць є історичні регіональні зв’язки та закономірності генезису фауни.

Наявні значні розбіжності щодо вивченості розміщення й розподілу різних тварин на території Землі. З огляду на це для характеристики фауни доцільно брати до уваги особливості розміщення хребетних тварин, зокрема птахів і ссавців, оскільки їх розміщення, як і еволюція загалом, вивчені досить добре.

Фауністичні області й підобласті визначаються головно історичним процесом розвитку фауни у зв’язку з геологічною історією Землі. У процесі виділення фауністичних одиниць нижчих рангів (провінцій, округів) доцільно брати до уваги сучасні екологічні критерії, оскільки на першому місці є принцип зональності та адаптивності фауністичних елементів і окремих видів тварин до сучасних умов їх існування.

В. Гептнер виділяє на суходолі три фауністичні царства (геї), а в їхньому складі п’ять областей (рис. 9.17). Зокрема, царство Нотогея охоплює одну Австралійську область, Неогея – Неотропічну область, Арктогея – три області (Ефіопську, Східну або Індо-Малайську та Голарктичну). Всі області поділяють на підобласті. Останнім часом виділяють шосту область – Антарктичну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Фауністичне районування суходолу