Основні види районування океану

Короткий огляд найбільш значущих робіт з районування Світового океану показує, що воно проводиться в різних аспектах, тому в ньому можна угледіти кілька видів. Звичайно, як і всяка класифікація, районування Світового океану умовно, але воно дозволяє відзначити деякі риси, характерні для сучасного етапу.

Воно, як правило, застосовується в деяких морських галузях насамперед для обліку та систематизації кількісних показників виробничої діяльності на певних просторах океану. Найбільш характерним прикладом служить рибопромисловоє районування, прийняте ФАО та іншими міжнародними, а іноді і національними організаціями з рибальства. Саме по цих районах дається промислова статистика, яка характеризує улови в тому чи іншому районі. Виділення статистичних районів рибальства в океанах і морях у загальному базується на природних передумовах – тут найбільш сприятливі природні умови для проживання живих організмів і, отже, хороша сировинна база. У даному випадку районування пов’язує між собою природні фактори та економіко – статистичні показники. Подібне підрозділ океанських і морських просторів може проводитися з різною метою.

Економіко-географічне районування

Виходячи з того що економічна географія вивчає матеріально – речову сторону територіальних соціально – економічних систем, цей вид районування можна розуміти як просторову диференціацію господарського використання океану. Воно неоднаково від місця до місця і змінюється в часі – переважно за ступенем експлуатації океанських ресурсів та інтенсифікації морських транспортних зв’язків. Звідси випливає, що на різних щаблях освоєння океану різні можливості і ступінь деталізації економіко – географічного районування Світового океану, яке буде розглянуто окремо.
економічне районування

Цей вид районування, будучи одним із завдань економіки океану, передбачає створення єдиної системи просторового розміщення продуктивних сил з урахуванням специфіки виробничих відносин, що складаються в процесі освоєння Світового океану. Сучасний, поки ще невисокий, рівень розвитку продуктивних сил на більшій частині океанських просторів обмежує можливості виділення тут економічних районів. Однак з підвищенням технічного потенціалу матеріального виробництва на океанах і морях сформуються нові умови для оволодіння багатствами Світового океану, що створить більш широкі і обгрунтовані передумови економічного районування океану, розробка яких починається вже в даний час.

Економіко – екологічне районування

Разом з впливом матеріальних процесів суспільного виробництва на океанські простори при цьому виді районування враховується стан морського середовища, що відображає його зв’язок з сучасними природоохоронними проблемами. Цей вид районування будується на певних принципових положеннях.

До них відноситься вимога еконо – міко – екологічного єдності району, що означає виділення об’єктивно існуючих цілісних частин океану (іноді разом з приморськими територіями), що володіють спільністю виробничої спеціалізації, значними виробничими зв’язками із сушею, системою контролю морського середовища. Разом з тим враховуються особливості просторового розподілу праці, ступінь господарської освоєності виділеної частини океану або моря, види і поєднання природних ресурсів, транспортна мережа та ін Економіко-екологічна цілісність району функціонально пов’язує його природну основу і економіку.

Необхідність виділення морських економіко – екологічних районів викликана тим, що їх межі не збігаються з контурами фізико – географи – чеських районів. Чим вище ступінь просторової природно – еконо мі – чеський контрастності на океанах і морях, тим більш чітко і виразно вимальовуються контури морських економіко – екологічних районів.

Принцип структурної організованості передбачає існування в кожному морському економіко – екологічному районі певної соціально – економічної структури. Вона формується тут в результаті взаємообумовленого поєднання природних ресурсів з транспортними можливостями. Іноді транспортна та виробнича діяльність поєднуються і можуть розглядатися в єдності.
Положення про впорядкованість і співпідпорядкованості районів передбачає єдність економіко – екологічного районування Світового океану і політико – адміністративного поділу. Це можливо при відповідних міжнародно – правових умовах. Якщо вони задовольняють поставленому завданню, то доцільно виділяти три просторових рівня морських економіко – екологічних районів: глобальний, регіональний і локальний.

На сучасному етапі освоєння океану така підпорядкованість представляється найбільш суворою і обгрунтованою.
Вимога одномасштабних (порівнянності) районів випливає з необхідності мати для кожного з них загальнодержавну спеціалізацію або таку в системі міжнародного поділу праці. Наприклад, на просторах з високою біо – продуктавностью розміри районів порівняно невеликі, а при малій біопродуктивності їх межі розширюються.

Принцип програмного керування базується на головному завданні районування – виділення організованих, впорядкованих просторових систем, що створює основу для управління ними. Він передбачає програмно – цільовий підхід до управління морськими економіко – екологічними районами шляхом розробки регіональних комплексних програм по кожному з них.
Необхідність визначення перспективності морських економіко – екологічних районів обумовлена завданнями довгострокового прогнозування розвитку морської економіки. При районуванні треба враховувати, як це розвиток зможе відбитися на стані морського середовища.
Сутність і можливості практичного застосування основних положень економіко – екологічного районування особливо чітко простежуються на регіональному рівні, хоча б на прикладі одного з наших морів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Основні види районування океану