Церковна реформа Петра Першого

За Петра I завершився процес перетворення церкви в одне з найважливіших державних установ, повністю підлеглих вищої світської влади.

Після смерті в 1700 році патріарха Адріана Петро I заборонив проводити нові вибори патріарха, пославшись на почалася Північну війну. Місцеблюстителем патріаршого престолу (тобто Виконують обов’язки глави церкви) він призначив Стефана Яворського.

Після закінчення Північної війни Петро I зовсім скасував патріаршество. Управління церковними справами було передано Духовної колегії, незабаром перетвореної в Святійший Правлячий синод. До складу цієї колегії увійшли представники вищого духовенства. Оскільки їх призначення здійснювалося царем, а рішення їм затверджувалися, можна сказати, що російський імператор став фактичним главою Російської православної церкви.

Дії Синоду від імені вищої світської влади контролював обер-прокурор – цивільний чиновник, призначуваний царем.

Особливим указом Петро I наказав священикам нести освітянської місію серед селян: читати їм проповіді, настанови, навчати дітей молитвам, виховувати у них повагу до царя і церкви.

Ця реформа остаточно перетворила церква в опору російського абсолютизму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Церковна реформа Петра Першого