Ювенал – сатири першого періоду
Сатири Ювенала можна розділити на дві групи: сатири, написані в перший період творчості, до 120 г. (1-9), які малюють пороки вищого суспільства, й сатири другого періоду – на морально-філософські теми (10-16), які зближують Ювенала з Горацієм.
Сатири першого періоду мають різко викривальний характер. Розбещеність, розбещеність вдач змусили Ювенала обрати сатиру як саме гостре зброю боротьби в літературі:
… як тут не писати? Хто настільки терпимо до перекручень
Риму, настільки сталевий, щоб йому втриматися від гніву?
(I, 30 і слід., Недович.)
І його гнівна інвектива обрушується насамперед на можновладців, впливових людей Риму. Якщо вістря сатири він направляє не так на даний, а на минуле, називаючи людей часів Доміціана і Нерона, то все-таки читач розуміє, що автор має на увазі пороки і злочини своїх сучасників.
Про це свідчить початок першої сатири, де Ювенал говорить, чому він обрав саме цей жанр. У першій сатирі Ювенал як би згрупував недоліки, якими страждає сучасна Рим: погоню за спадщиною, розбещеність молоді, звідництво, скупість, черевоугодництво, паразитизм багатіїв і зарозумілість їх по відношенню до бідних клієнтам.
Друга сатира присвячена осуду протиприродних пороків чоловіків, які приймають вигляд доброчесних людей.
У третій сатирі Ювенал нарікає на те, що “немає місця в Римі для чесних ремесел і праця не приносить доходу”, немає в ньому місця для ритора, граматика, геометра, художника, цирульника, лікаря – їх витіснили греки.
“Переносити не можу я квіріти, грецький Рим!” – Вигукував Ювенал. Греков приймають в багатих будинках і воліють їх бідним. Все в Римі гнило: син бажає смерті батька, чоловік займається звідництвом, злодійство – звичайне явище.
З пристрастю обрушується Ювенал на могутність грошей в Римі, на розкіш багатих людей, особливо з-поміж вільновідпущеників, які придбали скарби ганебним для вільної людини шляхом. Їхній спосіб життя різко контрастує з злиденним існуванням будинків, що мешкають в руїнах і знаходяться в повній залежності від влади впливових людей.
Соціальна несправедливість виражається не тільки в матеріальній залежності від багатіїв – Ювенал у своїх сатирах глибше підходить до цього питання. Його обурює політичне і соціальна нерівність. Бідняки не беруть участь в раді. “Крісла очисти для вершників, раз у тебе не вистачає цензу”, – з гіркотою заявляє він. Бідняка можна безкарно, несправедливо образити, навіть прибити, і вся “свобода” цього вільної людини полягає в тому, що “битий, він просить сам, в синцях весь, він благає, зуби хоч цілі поки, відпустити його геть”.
Четверта сатира відверто спрямована проти Домициана і його режиму, політичний характер сатира отримує майже з самого початку. “Наполовину задушений світ карався Флавієм. Рим плазував перед останнім лисоголовим Нероном “. Тут Ювеналом дається пародія на державну раду, скликаний для вирішення питання, як приготувати величезну камбалу, для якої не знайшлося відповідного страви; різко негативні характеристики державних діячів. Форма епічної поеми з використанням на початку її традиційного звернення до музам тільки підсилює цілеспрямованість твору і робить сатиру особливо гострою.
П’ята сатира Ювенала майже цілком присвячена принизливого стану клієнтів, яких пригощають гіршими стравами, між тим як сам патрон визнає тільки вишукані страви.
Розпусний спосіб життя аристократок, зрада чоловікам, їх безладні любовні зв’язки, жорстоке поводження з рабами зображені в шостий сатирі. Ювенал виступає в ній проти захоплення іноземним, проти нездорового інтересу до східних культів, пов’язаним з розпусними оргіями.
У сьомий сатирі Ювенал привертає увагу читачів зображенням тяжкого становища людей розумової праці: поетів, адвокатів, викладачів риторики, при цьому сподівається на щедрість імператора Траяна.
З обуренням малює Ювенал у восьмий сатирі картину морального занепаду знатних людей, тих, ким колись був славен Рим, називаючи численних представників сенаторського стану. Тепер це опустилися, розбещені нащадки. У них немає громадянських почуттів, і плебей в цьому відношенні їх перевершує. Ювенал вважає, що краще бути братом Терсита і походити на Ахілла, ніж сином Ахілла, подібним Терсіта.
Нарешті, в дев’ятій сатирі поет знову висловлюється проти розпусти, ганебного сімейні відносини. Цією сатирою закінчується перший період творчості Ювенала, який, за словами Пушкіна, можна охарактеризувати як “Ювеналов бич”.
Дійсно, в сатирах першого періоду Ювенал гнівно картає вади вищого суспільства імператорського Риму. Всю силу свого темпераменту він зосередив на зображенні морального виродження колись знатних родів, морального падіння сім’ї, безмежної влади грошей, що є джерелом злочинів, безпутності, пересиченість життєвими благами одних і жебрацького існування інших.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)