Біографія Єршова Петра
У Ишимском районі Тюменської області на річці Карасуль варто невелике (всього шість вулиць) село Ершово, в якому на вильоті останнього зимового місяця 1815 року народився Петро Павлович Єршов. Старший Єршов мав чин капітана-справника і по службовими потребами часто їздив по тобольским селах і селах, тому і сини його – Коля і Петя, з дитинства звикли слідувати за ним. Часті переїзди не завадили йому з раннього віку виховати у своїх спадкоємців тягу до знань, тому вже до моменту закінчення гімназії в містечку Тобольськ, а це сталося в 1830 році, молодший син Петро зібрав значний багаж з сибірських пісень, переказів і казок.
Після переїзду в Санкт-Петербург, чого з великими труднощами вдалося домогтися по службі глави сім’ї, Петро починає навчання в університеті північній російській столиці, ставши студентом філософсько-юридичного факультету. З цим навчальним закладом біографія Єршова Петра Павловича залишається тісно пов’язаною чотири роки (з 1831 по 1834 рр.). Одним з викладачів юного сибіряка стає Петро Плетньов – найближчий соратник Пушкіна. Курсова робота, написана молодим студентом, викликає непідробний захват його наставника, а було це не що інше, як початок казкової історії “Коник-Горбоконик”. Ось так раптово почався творчий шлях Петра Павловича Єршова. Твір було надруковано цілком в журналі “Бібліотека для читання” в 1834 році, а незабаром воно побачило світ і як самостійне друковане видання. Яскравий і самобутній, легкий і граціозний мову казки припав до душі читачам, це казкова розповідь стало воістину народним, витримавши кілька видань вже за життя свого творця. Успіх окрилив молодого автора, в тридцяті роки він відвідує відомий в столиці гурток В. Бенедиктова, а з-під пера його виходить ще цілий ряд творів, серед яких п’єса “Суворов і станційний доглядач”, поема “Сузге” і навіть лібрето для казкової опери. У цей період здається, що біографія Петра Єршова назавжди буде пов’язана з літературним життям північній столиці.
Але влітку 1836 року життя Єршова П. П. знову закидає його в Сибір, де він, змушений після смерті глави сім’ї і свого брата піклуватися про рідних, стає спочатку вчителем в одному з навчальних закладів Тобольська, а пізніше і директором гімназії. Спочатку поет виношує грандіозні ідеї про призначеної йому просвітницької місії в Сибірському регіоні, про проведення цілого ряду етнографічних експедицій, але ідеї ці так і залишилися на папері. Маючи п’ятнадцять дітей від трьох шлюбів, Петро Єршов змушений був кинути всі свої сили на добування для сім’ї хліба насущного. Так, він продовжує писати, але творчість Єршова П. П. вже не зустрічає в пресі і у читачів такого відгуку, який отримали його перші твори. У серпні 1869 року через сім років після виходу у відставку, Петро Єршов тихо і мирно закінчить свої дні в колі сім’ї і буде похований на тобольськом кладовищі, де на могильному камені висічуть напис, увічнити пам’ять поета, як автора відомого всьому світу казкового оповідання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)