Кафедральний собор святих Петра і Павла
Кафедральний собор святих Петра і Павла є одним з найкрупніших храмів не лише міста Каунас, а й усієї Литви. Його довжина становить 84 метрів, ширина – 34 метри, висота – 28 метрів. Знаменитий собор внесений до списку пам’яток архітектури, що охороняється державою.
Точна дата будівництва храму досі невідома, проте, вважається, що він з’явився в 1408-1413 роках. Спочатку була зведена однонефна частина (нині пресвитерий) в готичному стилі, пізніше до неї прибудували двоповерхову сакристію з неповторними ніздрюватими склепіннями з найширшим кроком перекривання в Європі (7,8 метра).
Решта храму була побудована в середині XVII століття як базиліка, що представляє собою в плані прямокутний тринефний собор з пресвітером, що завершуються гранованою тристінною апсидою. Середній неф має висоту 30 метрів. На розі західного фасаду піднімається потужна вежа-дзвіниця заввишки 55 метрів, побудована в XVIII столітті.
У XVII і XVIII століттях церква сильно постраждала від пожеж і воєн. У 1775 році в церкві був побудований головний вівтар, що зберігся до наших днів. У 1800 році пережила реставрацію, після якої майже не змінилася.
В 1893-1897 роках, за задумом архітектора Г. Вернера, до бічної стіни пресвітерія прибудували каплицю в неоготичному стилі, що відрізняється витонченими формами і пропорціями внутрішнього оздоблення та високохудожнім декором.
Приблизно через 100 років храму привласнили статус кафедрального собору. У 1921 році, на честь ювілейного 500-річного підстави Жемайтійського єпископату, собору присудили титул базиліки. Після установи церковної провінції Литви, базиліка стала Кафедральним собором з троном архієпископа митрополита.
Сучасний стиль собору святих Петра і Павла можна віднести до перехідного стилю від готики до ренесансу. Інтер’єр, що складається з готичних елементів, зберіг тільки сітчасті нервюрние склепіння в пресвітерії і комірчасті – в приміщенні для зберігання культових приналежностей (сакристии). У ньому переважає стиль пізнього бароко. Скрізь присутні колони коринфського ордера.
У декоративному оздобленні собору привертають увагу дев’ять вівтарів. Вони встановлені в східних кінцях нефів і у стовпів таким чином, що пишність загальної композиції соборного оздоблення зростає в напрямку до величного двох’ярусному головного вівтаря зі скульптурами і картиною “Розп’яття та Марія Магдалина”, створеної невідомим художником.
Триярусний вівтар з дерева в лівому нефі (XVII століття) має виключно високу художню цінність. Орнамент у вигляді виноградної лози наскрізь прорізає його порожнисті колони. Вівтар прикрашений картинами невідомого художника “Вознесіння діви Марії” і “Коронування Богоматері” (XVII століття), медальйони і декоративна різьба. На стінах і в інших вівтарях також можна побачити багато цінних, в художньому сенсі, картин. Серед них особливий інтерес викликають “Звернення святого Павла” і “Чудова ловля риб”, виконані живописцем М. Е. Андріоллі (кінець ХIХ століття).
Собор відомий образ страждає Божої Матері. Це самий старовинний образ каунаського храму. Вважається, що він дарує порятунок. Про цю віру говорять жертовні приношення прихожан, поміщені по обидві сторони від образу, який визнаний чудотворним вже в XVII столітті.
Абсолютно органічне поєднання стилів готики, бароко та історизму є головним достоїнством собору.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)