Урок позакласного читання. Гумористичний дивосвіт Петра Ребра. Козацькі жарти
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю поета, гумориста
П. Ребра; розвивати учнівські творчі здібності, почуття гумору; формувати в дітей навички виразного читання, вміння аналізувати гумористичні твори та розвивати художній смак; виховувати почуття прекрасного, активної життєвої позиції, високих моральних якостей
Тип уроку: урок формування вмінь та навичок.
Обладнання: портрет П. Ребра, плакат з епіграфом, книжкова виставка, малюнки учнів.
Сміх людський – чудесна штука!
Він – мистецтво і наука…
Добрий сміх не б’є, не мучить,
А на світі жити учить,
Тим-то й бажаний для всіх.
П. Ребро
ХІД УРОКУ
I. Організація початку уроку.
Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.
II. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь, навичок.
1. Слово вчителя.
Я думаю, усі зі мною погодяться, що Україна, яка не сміється, – то не Україна. Сміх – це національна риса українського народу, це одна із тих ментальних особливостей, що вирізняє нас із-поміж інших народів світу. З історії ми знаємо, що наші предки-запорожці були народом веселим: любили і жартувати, і веселитися.
2. “Криниця мудрості народної”.
Учитель. В устах нашого народу і до сьогодні живуть прислів’я і приказки, фразеологізми про сміх. Я почну, а ви, будь ласка, продовжте.
“В оселю, де звучить сміх, не заглядає нещастя”, – говорить народна мудрість.
(Учні наводять приклади прислів’їв, приказок і фразеологізмів про сміх).
Прислів’я, приказки, фразеологізми:
– І сміх, і гріх; курям на сміх; кишки рвати; кури засміють; заходитися сміхом; рвати боки; сушити зуби; заводити хихоньки та хахоньки; брати на глум.
– Смійся-смійся, а за смішки плачем відповісь.
– Сміх! нам регочеться, а їм не хочеться.
– Вам сміх, а мені біди міх.
– 3 других сміявся, а сам в біду попався.
– Насміхався голий зі стриженого.
– Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться.
– Одні очі і плачуть і сміються.
– Не смійся з другого, щоб і тобі не було того.
– Не смійся із старого, бо й ти будеш старий.
– Хто у п’ятницю сміється, той у неділю плаче.
– Вмій жартувати, та знай коли перестати.
– Не треба з тим жартувати, що болить.
– Я на жарт сказав, а він на правду взяв.
3. “Хвилинка-цікавинка”.
Учитель. Що з цього приводу кажуть вчені? Я чула, що одна хвилина щирого сміху дарує 11 днів життя.
(Від учнів звучить додаткова інформація про сміх.)
Учитель. Хочеться і мені запропонувати вам свій варіант – вислів Петра Ребра, який дуже хочеться винести як девіз нашого уроку:
Нехай народові на втіху
Живе козацький заповіт:
Хто помира щодня від сміху,
Той буде жити сотню літ.
4. Методичний прийом “Асоціативний кущ”.
Учитель. Чи варто переконувати нас у тому, що людина з почуттям гумору – це людина… А щоб дізнатися, яка ж ця людина, спробуйте скласти асоціативний кущ.
III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.
1. Слово вчителя.
Сьогодні на уроці ми ознайомимося з життєвим і творчим шляхом прекрасної людини, талановитого письменника, майстра сміху, козацького нащадка – Петра Павловича Ребра.
2. Учні записують тему уроку в зошити.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Доповідь учня про життя і творчість Петра Ребра.
Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці, Куйбишевського району Запорізької області в родині селянина.
Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут, служив в армії, вчителював у Малокатеринівській СІП, працював у редакціях обласних газет “Червоне Запоріжжя”, “Запорізька правда”, в обласному книжково-газетному видавництві, в обласному управлінні культури, з 1967 року – відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України.
П. Ребро – фундатор Запорізької обласної організації національної спілки письменників України (очолював більше 30-ти років), виховав цілу плеяду талановитих літераторів, заснував ряд літературно-мистецьких свят, зокрема, “Поетичний травень”, а також альманахи “Хортиця”, “Спокута”, “Весела Січ”.
Як депутат обласної ради багатьох скликань, активно відстоював права української мови і культури в регіоні, виступив проти будівництв, які загрожували землякам ще більшими екологічними лихами, енергійно домагався будівництва обласної бібліотеки імені О. М. Горького, Історичного музею на о. Хортиці, кінотеатру “Перемога” та інших соціально-культурних об’єктів.
Один із засновників обласної організації Товариства української мови “Просвіта” і Асоціації національно-культурних товариств Запорізької області, президент (кошовий) Міжнародної асоціації гумористів і сатириків “Весела Січ”.
Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів “Заспів” вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника – сто книг для дорослих і дітей. Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це, зокрема, “Вибрані твори” в 5-ти томах, гумористична серія “Козацькі жарти” (12 книг), веселий календар “Козацький сміховник”, трилогія “Сміхотерапія”, дослідження “Т. Шевченко і Запоріжжя”, книжки для дітей “Квіти мають імена”, “Трінь і Трінька” та ін.
Працював також у жанрі поетичного перекладу.
Очевидно, що сам Бог велів поету стати гумористом, бо все життя він прожив у козацькому краї:
Спасибі, доле, що нам судила
У цьому краї пізнати світ.
Спасибі, непе, що ти навчила
Дзвінкої мови з дитинних літ.
Про початок своєї літературної стежини П. Ребро згадував так: “Мені було неважко – у мене навіть ім’я та прізвище римуються: Бог ніби вказав мені, якою стежкою йти. Моя матуся, хоч у, дитинстві вчилася лише у церковноприходській школі, знала напам’ять багато віршів і молитов. Удова з трьома дітьми, вона була вкрай перетруджена працею в колгоспі й на власному городі, але оптимізму не втрачала і на всі випадки життя мала власні римовані приповідки. Наприклад, кажу: “Мамо, їсти!” – а вона: “Ніде сісти!” Або: “Де моя ложка?” – “Взяла ворожка!”
Твори П. Ребра перекладені багатьма мовами світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо.
Петро Ребро є номінантом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка та лауреатом літературних премій імені С. Руданського, імені І. Нечуя-Левицького, імені П. Тичини, імені Остапа Вишні.
Помер П. Ребро 22 березня 2014 року.
2. Слово вчителя.
На сторінках збірок П. Ребра вміщено понад дві сотні жартів. Отих самих, козацьких!
Я зведусь у стремені
Й серцю стані щемно:
Що іще ти на коні –
Відчувать приємно.
Затріпоче корогов,
І збагнеш зненацька,
Що у тебе в жилах кров
Не якась – козацька.
П. Ребро, “На коні”
Гумор П. Ребра високо оцінили сучасники митця, зокрема Павло Глазовий так відгукувався про збірку “Козацькі жарти”: “Те, що Ви зуміли видати таку чудову, розумну книжку, я вважаю козацьким подвигом. Ви не просто воскрешаєте й поширюєте прекрасний гумор. Ви нагадуєте всім землякам своїм і не тільки землякам, що дух козацький не вмре й не загине”.
V. Первинне застосування нових знань.
Конкурс на краще виконання гуморесок П. Ребра.
КОЗАЦЬКА МОЛИТВА
До церкви причвалав старий козак.
В поклоні ледь не до землі зігнувся:
– Зроби, о Боже милосердний, так,
Щоб я сьогодні ж в турка обернувся!
Почув слова ці випадково піп,
Що і походи знав в житті, і битви:
– Ти, батьку, збожеволів?
Чи осліп?
Що за безглузді просьби і молитви?
Хіба не турок напада на Січ?
Хіба не він чига на нас край шляху?
Козак зітхнув:
– Не в тому, отче, річ!
Я зроду не молився ще аллаху.
Конини навіть в рот я не беру,
А навпаки – люблю вминати сало.
Я просто хочу, щоб, коли помру,
Хоч на одного турка менше стало!
ОСЕЛЕДЕЦЬ
Цікавий джура і козак бувалий
Тихенько розмовляють в холодку.
“Ви, батьку, ще мені не розказали,
Навіщо оселедець козаку?”
“Потрібна річ! Наприклад, доведеться
Переплисти лиман, або Дніпро:
Якраз на голові до оселедця
Прив’язуємо ми своє добро.
Перепливем – дивуються татари.
Адже ми щойно вийшли із води,
А в нас сухі сорочки й шаровари,
Тікають з переляку хто куди!”
ВЕЛИКИЙ ГРАМОТІЙ
Не встиг на Січ прителіпатись,
Як став хвалитися Мусій:
– А я умію розписатись!
(Мовляв, великий грамотій).
А вже бувалі запорожці
Йому і кажуть: – Не хвались!
Ти спершу шаблею на спині
У бусурмана розпишись!
СЕКРЕТИ
Обозний писарю говорить
(Він щойно написав листа):
– Що ти нашкрябав, крючкотворе?
Його ж ніхто не прочита!
– Атож, ніхто, – погодивсь писар.
Але облиш слова круті,
Адже це я зробив навмисне,
Бо є секрети у листі!
ПОСЛИ
До князя Нечоси (його на віки
Весь люд український прокляв недаремно)
У справі якійсь прибули козаки
І вислухати просять – статечно і чемно.
А князь той давай глузувати із них.
– Це хто вас, – регоче нахабно у вічі, –
Прислав отаких дивовижно дурних?
Чи, може, розумних бракує на Січі?
– Чому ж, – одказали поважно посли, –
У нас мудрагелів на Січі немало,
Одначе вони до розумних пішли,
А нас – ти вже вибач – до тебе послали!
ПОРАДА
Прийшов козак до кошового
І каже: – Що за чортівня?
Не можу, батьку, я в нікого
Собі позичити коня!
Питав Левка, Хвеська, Романа…
Який народ у нас скупий!
– А ти звернись до бусурмана, –
Йому порадив кошовий.
НЕВМИРУЩИЙ ОВЕРКО
Прощайте, брати!
Для Оверка Опари
Настала хвилина тяжка:
Зненацька схопили його яничари
Й на страту ведуть козака.
Ведуть і глузують із нього бандити:
– Скажи що з тобою робить?
– Скарати на горло? За гак почепити?
Чи, може, в Дніпрі утопить?
А той: – Зачекайте, подумаю трошки.
В цім ділі спішити не слід.
Я вам розповім, що сказала ворожка,
Коли вирушав я в похід.
Сказала: “Живим ти повернешся з бою
І житимеш цілих сто літ.
Якщо ж ти загинеш, то разом з тобою
Сто турків піде на той світ!”
– Сто турків? – засмикались враз яничари.
Та це ж не козак, а шайтан!
Оглянувся він, а довкола Опари –
Нікого. А де ж бусурман?
Той шаснув у хащі, той гулькнув у воду,
Той в землю зарився, мов кріт.
…Оверко живим повернувся з походу
І жив іще, кажуть, сто літ.
ХТО ЗА ЩО ВОЮЄ
Доводив пан січовикам:
– Ми вояки хороші:
За честь воюємо, а вам
Одне лиш треба – гроші!
– Ти, – козаченько одвіча, –
Про честь не згадуй всує:
Кому чого не вистача,
То той за те воює!
ГРІЗНИЙ УКАЗ
Отож і видала указ
Украй розгнівана цариця:
“Уб’ю, хто скаже ще хоч раз,
Що я дурна, немов ослиця!”
І домоглась свого таки
Імператриця-упириця!
Тепер казали козаки:
“Вона розумна, мов ослиця!”
ЕПІЛОГ
В крові у нас козацькі гени.
В душі у нас весела Січ.
Вона дарує нам натхнення,
Вона співає день і ніч.
Її імення на скрижалі
Удячне людство занесло,
Бо запорожець і на палі
Жартує, ворогу на зло.
Зубами недруги скрегочуть
І їх хапають дрижаки,
Коли сміються і регочуть
На Запоріжжі козаки.
Складають зброю супостати
І їх терзає каяття,
Бо сміх – це дух, що не зламати,
Бо сміх – це воля до життя.
Цей сміх – найбільша сила нині,
Це горді крила поколінь.
На них новітній Україні
В майбутнє линути.
Амінь.
VI. Самостійне застосування учнями знань.
1. Прийом “Есе”.
Вільний твір-міркування щодо конкретного питання, який передбачає вираження своєї точки зору, особистої оцінки предмета міркування.
Учитель. Які риси козацької вдачі розкриває П. Ребро у своїх творах? Висловіть власні думки у формі есе (до 8 речень).
2. Зачитування учнями складених есе.
VII. Підбиття підсумків уроку.
1. Слово вчителя.
Гумор Петра Ребра – справді національний, його книги звеличують невмирущий козацький дух, мудрість, оптимізм наших пращурів: письменник дивиться на наше минуле очима патріота – жартівника. Чимало історій, пригод, ситуацій звучать напрочуд актуально, повчально, мають не лише пізнавальне значення, але й виховують читача. Сміх у нашого майстра добродушний, людинолюбний, він завжди незлостивий і делікатний. Гуморески, фейлетони, драматичні замальовки, співомовки, притчі, анекдоти, пісні, віршові й прозові мініатюри – все це сповнене козацької мудрості, приперчене добротною запорізькою іронією та пронизане січовою волелюбністю.
2. “Методика одного речення”.
Учні зачитують і коментують зміст епіграфа уроку.
Сміх людський – чудесна штука!
Він – мистецтво і наука.
Він – в житті і для життя,
Від малого й до старого
Всі ми любим щирий сміх,
Бо з нікчемного й смішного
Посміятися не гріх.
Добрий сміх не б’є, не мучить,
А на світі жити учить.
Тим-то й бажаний для всіх
П. Ребро
3. Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів на уроці.
VIII. Повідомлення домашнього завдання.
1. Обсяг домашнього завдання для обов’язкового виконання: виразно читати гуморески П. Ребра.
2. Обсяг домашнього завдання для виконання за бажанням:
– Для учнів високого рівня навченості: скласти кросворд за творами П. Ребра;
– Для учнів достатнього рівня навченості: прослухати аудіозапис пісні на слова П. Ребра “Гей, шуми, Великий Луже!”
(2 votes, average: 3.50 out of 5)