Селянська реформа 1861 року
Кріпосне право проіснувало в Росії набагато довше, ніж в інших європейських державах, і з часом набуло форми, які фактично могли ототожнювати його з рабовласництвом.
Розробка законопроектів про скасування або лібералізації кріпосної залежності проводилася ще на початку 19 століття. Проте ряд історичних подій, зокрема Вітчизняна війна і повстання декабристів, кілька призупинили цей процес.
До питань реформаторства селянської сфери повернувся лише Олександр II в другій половині 19 століття.
Розробка селянської реформи
Новий російський цар вже в перші роки свого правління зіткнувся з наростаючим соціально-економічною кризою, відвернути який змогла б тільки скасування кріпацтва. У 1858 році, імператором був створений спеціальний комітет, для розробки реформи.
Протягом двох років члени комітету збирали інформацію по країні про реальний стан поміщицьких селян. На основі отриманих даних в 1860 році почалася активна підготовка маніфесту про звільнення кріпаків.
Початок реформаторства викликало суперечливе ставлення у суспільстві: частина дворянства і поміщики фактично позбавлялися головного джерела своїх доходів і активно перешкоджали проведенню селянської реформи.
Освічена аристократія, купецтво і робочий клас навпаки, підтримувала політику імператора. Виступали за проведення реформи знамениті громадські діячі та філософи Герцен, Огарьов, Добролюбов, Чернишевський.
Впровадження та підсумки реформи
Народ звільнений, але чи щасливий народ?
Микола Некрасов
19 лютого 1861 Олександром II був урочисто підписаний Маніфест, який дарував особисту свободу всім залежним від поміщиків селянам. Маніфест містив у собі 17 законів, які регулювали майнові, економічні, соціальні та політичні права колишнього кріпосного населення.
Свобода, надана селянам, в перші кілька років повинна була носити виключно номінальний характер люди зобов’язувалися відпрацювати певний період часу (чітко не регламентований законом) на поміщика, щоб отримати право користування земельним наділом.
Для селян, які мають гроші (що являло собою поодинокі випадки), була надана можливість викупити у землевласника потрібну кількість землі. Іноді землю для селян викуповувала держава в такому випадку вони зобов’язувалися платити в державну казну щорічний оброк.
Колишні кріпаки, незважаючи на те, що отримали волю, були втягнуті в нову залежність, звільнитися від якої багатьом було не під силу. Деякі селяни, що мали невеликі грошові кошти, покинули село і почали шукати краще життя в промислових містах.
Багатьом селянам вдалося заробити потрібну кількість грошей і емігрувати до Канади, де землі переселенцям надавалися безкоштовно. Селяни, які зберегли бажання займатися сільським господарством вже навесні 1861 організовували антиурядові протести.
Хвилювання продовжувалися до 1864 року, потім різко пішли на спад. Історичне значення селянської реформи. Проведення реформи відіграло значну роль у соціальному та економічному розвитку держави, а також посприяло зміцненню позицій на міжнародній арені.
Прогресивні країни Європи перестали вважати Російську імперію феодальною державою. Звільнення селянства дало новий поштовх розвитку промислового комплексу і внутрішньої торгівлі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)