Боротьба проти рабства в США – коротко
У XIX столітті Сполучені Штати Америки стали однією з найбільш динамічно розвиваються країн світу. Швидке промисловий розвиток капіталістичного Півночі країни вимагало значної кількості робочих рук, тому з Європи сюди приїжджали люди, що мріяли знайти застосування своїм силам і талантам. Успішному економічному розвитку США, формуванню індустріального суспільства заважало зберігалася в південних штатах рабовласництво. Тут існували бавовняні плантації, на яких працювали чорношкірі раби, що становили значну частину населення Півдня.
Незважаючи на те що господарство плантації грунтувалося на примусовому рабську працю, з кінця XVIII в. воно знаходилося на підйомі. Це стало наслідком промислового перевороту в Європі. Бурхливий розвиток англійської текстильної промисловості вимагало все більшої кількості бавовни, яке вже не могла постачати одна Індія.
Вирощування та очистка бавовни виявилися дуже прибутковою справою, тому рабовласницькі господарства почали створюватися в місцях, де їх раніше не було, – на вільних землях Заходу США. Багаті плантатори з численними рабами (на початку 1860-х рр. Їх у США налічувалося близько 4 млн) представляли реальну загрозу для фермерів, що освоювали в цей же час родючі рівнини Заходу. Конфлікт між економічними системами рабовласницького Півдня і капіталістичного Півночі був неминучий.
У середині XIX ст. рабство стало найважливішою проблемою в політичній боротьбі в США. Рабовласництво суперечило основним принципам громадянського суспільства та правової держави, рівності всіх людей, закладеним в американській конституції. Володіння людьми викликало моральний осуд суспільства.
Протягом тривалого часу при владі в США стояли переважно представники плантаторів і близьких до них кіл великої буржуазії, інтереси яких висловлювала демократична партія. Противники рабства об’єдналися в створену в 1854 р республіканську партію. У її програмі не містилося вимоги прямої заборони рабства, але республіканці виступали за обмеження його розповсюдження на нові території. Реалізація цієї вимоги викликала б неминучий крах рабовласницьких господарств, яким було необхідно постійне розширення посівних площ.
Республіканської партії симпатизували фермери і городяни Півночі. Завдяки їхній підтримці кандидат від республіканської партії Авраам Лінкольн (1809-1865) в 1860 р був обраний президентом США. Рабовласники Півдня сприйняли цю подію як загрозу своїм інтересам. На початку 1861 південні штати вийшли зі складу федеративної американської держави і створили Конфедерацію. Ці події привели до Громадянської війни Півночі і Півдня (1861-1865).
На стороні промислового Півночі був значний перевагу в людських ресурсах, оскільки тільки третина населення США жила на Півдні (причому близько половини жителів півдня становили негри-раби), і переважна економічну перевагу. Однак війська Конфедерації виявилися краще підготовлені до ведення бойових дій (багато офіцерів американської армії були родом з Півдня), тому боротьба протікала з перемінним успіхом і набула затяжного характеру. У 1862 р був прийнятий Гомстедакт, згідно з яким будь-який американець мав право отримати безкоштовну ділянку землі під ферму в розмірі 160 акрів. Реалізація цього закону призвела до перемоги фермерського укладу в сільському господарстві США і сприяла заселенню і освоєнню Заходу. Наступного року президент підписав прокламацію про скасування рабства і заклику колишніх рабів в армію Півночі.
Ці дії забезпечили уряду Лінкольна підтримку широких верств населення і призвели до перелому в Громадянській війні: в 1863 р жителям півночі вдалося завдати серйозної поразки військам Конфедерації під Геттісбергом, а в 1865 р війська генерала У. Гранта (1822-1885) увійшли до столиці південців – м Річмонд. Сама кровопролитна війна в історії США закінчилася поразкою рабовласників. Соціально-економічні та політичні перетворення на Півдні, що послідували після війни, призвели до зміцнення демократичних основ американського суспільства. Колишні негри-раби отримали громадянські права. Проте чорношкіре населення Америки продовжувало залишатися малозабезпеченим і гноблених. Колишні плантатори-рабовласники зберегли всю землю у власності і продовжували впливати на політичне життя південних штатів, тому тут ще довго зберігалися расова сегрегація і дискримінація. Незважаючи на це, в економіці Півдня капіталістичні елементи стали переважними, Америка отримала потужний стимул для розвитку індустріального суспільства.
У більшості країн Заходу в другій половині XIX ст. почали затверджуватися принципи конституціоналізму та демократії. Цей процес проходив складно, болісно, нерідко шляхом насильства і революцій. Тільки у Великобританії вдалося провести реформи без потрясінь.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)