Боротьба СРСР за роззброєння і розрядку міжнародної напруженості
Програма світу в якості однієї з найважливіших завдань ставила боротьбу за роззброєння.
СРСР і країни соціалістичної співдружності активно вели переговори з капіталістичними державами з питань обмеження озброєнь. Нове співвідношення сил в світі, криза в капіталістичних країнах і натиск трудящих на правлячі кола з вимогою скорочення військових витрат створили сприятливі умови для боротьби за роззброєння Було укладено кілька міжнародних угод і конвенцій, спрямованих на обмеження виробництва озброєння. Важливе місце серед них зайняли договори між Радянським Союзом і США про обмеження систем протиракетної оборони.
На основі проекту Радянського Союзу і соціалістичних країн була розроблена і підписана міжнародна Конвенція про заборону та знищення бактеріологічної (біологічної) зброї. У 1975 р Конвенція набула чинності. Ця Конвенція стала першим в історії міжнародних відносин кроком реального роззброєння.
Радянський Союз взяв участь в переговорах у Відні з питання про скорочення збройних сил і озброєнь в Центральній Європі. У 1973 р делегації СРСР, НДР, ПНР і ЧССР запропонували спільний проект програми, спрямованої на зменшення озброєнь країн – учасниць переговорів. Ця пропозиція була відхилена західними державами.
Боротьба проти гонки озброєнь і заборони нових видів зброї масового знищення велася радянськими представниками в Організації Об’єднаних Націй. У 1973 році за пропозицією СРСР Генеральна Асамблея ООН прийняла проект “Про скорочення військових бюджетів держав – постійних членів Ради Безпеки ООН на 10% і про використання частини заощаджених коштів на надання допомоги країнам, що розвиваються”.
Найбільшим міжнародним подією середини 70-х років стало скликання Наради з безпеки і співробітництва в Європі.
У липні – серпні 1975 року в Гельсінкі було проведено заключний етап Наради. На ньому були присутні вищі керівні діячі 33 держав Європи, а також США і Канади.
Учасники Наради підписали Заключний акт, що включає документи з проблем безпеки і співробітництва в Європі. У ньому були сформульовані принципи взаємовідносин держав – учасників Наради. Основою співпраці між європейськими країнами повинні були стати суверенна рівність держав, невтручання у внутрішні справи один одного, мирне врегулювання суперечок, сумлінне виконання зобов’язань, повага прав людини та основних свобод. Учасники Наради визнавали непорушність після другої світовому війни кордонів європейських держав.
У Заключному акті були визначені головні напрямки співпраці європейських держав в області економіки, науки і техніки, культури та мистецтва. У документі підкреслювалося, що ця співпраця має здійснюватися за умов рівноправності і взаємної вигоди і сприяти зміцненню миру.
Нарада з безпеки і співробітництва в Європі стало важливим кроком на шляху розрядки напруженості. Розроблені Нарадою принципи міждержавних відносин створили передумови для розширення співпраці між європейськими країнами в економічній, науково-технічній і культурній сферах.
Спільно з іншими соціалістичними країнами СРСР виступив в Організації Об’єднаних Націй з ініціативою укладення всесвітньої договору про незастосування сили в міжнародних відносинах. За пропозицією радянської делегації була підписана міжнародна конвенція про заборону військового або будь-якого іншого використання засобів впливу на природне середовище. Радянський Союз активно підтримував рух громадських сил в боротьбі за мир і міжнародну безпеку. У 1979 р в Москві відбувся Міжнародний форум миролюбних сил. Представники радянської громадськості брали участь в інших міжнародних зустрічах, спрямованих на ослаблення міжнародної напруженості.
Здійснювана Радянським державою програма боротьби за мир, свободу і незалежність народів зустрічала розуміння і підтримку всіх прогресивних сил на Землі. Ще більш зросли його вплив і авторитет на міжнародній арені. Про це свідчило розширення дипломатичних зв’язків країни. До кінця 70-х років СРСР був пов’язаний дипломатичними відносинами більш ніж із 130 державами.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)