Біографія Зощенко Михайла
В метричних записах петербурзької церкви Святої мучениці цариці Олександри в один з жарких серпневих днів 1894 року з’явилася запис про народження в родині Зощенко дитини чоловічої статі. Михайло Михайлович Зощенко – таке ім’я дали своєму синові батьки. Небагата інтелігентна сім’я, що складалася з тата-художника, мами-письменниці і вісьмох дітей, скромно тулилася в простенькій квартирці на Великий різночинної вулиці. Творчий шлях Михайла Михайловича Зощенка почався дуже рано, його перші проби пера з’явилися ще в гімназійні роки, коли він написав свій найперший оповідання “Пальто” і спробував свої сили в поезії. Пізніше, вже навчаючись на факультеті юриспруденції в Петербурзькому університеті, юнак продовжував писати розповіді, але навчання його було перервано війною. Біографія Зощенко Михайла в воєнні роки – це шлях від прапорщика до командира батальйону, нагородженого за честь і відвагу Георгіївським хрестом. Після демобілізації письменник створює ще ряд оповідань, що залишилися неопублікованими, а в 1918 році знову йде на фронт, тепер уже добровольцем до лав Червоної армії.
Відгриміли військові залпи, і життя Зощенко М. М. увійшла в мирну колію. Змінивши безліч професій, молода людина не залишав своїх літературних праць, і до середини 20-х років його популярність помітно зросла. До цього періоду відноситься поява в друку його оповідань “Стара Врангель”, “Історія хвороби”, “Баня”, циклу новел “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова”. На перший погляд, біографія Зощенко Михайла Михайловича складалася безхмарно і цілком успішно, але його літературний шлях далеко не завжди був гладким і безпроблемним. У 1935 р побачив світ його збірка оповідань “Блакитна книга”, де автором гумористично обігравалися найвідоміші в літературі сюжети, побачені очима його персонажа, що не обтяженого зайвими знаннями в культурі. Уже цей збірник змусив насторожитися радянських чиновників від пера, а поява в журналі “Жовтень” в 1943 році його оповідання “Перед сходом сонця” викликало просто бурю критики на адресу письменника, звинуваченого за свої літературні дослідження підсвідомого початку в нікому не потрібному копійчаних самокопання. Сумнозвісна постанова 1946 р оголосило Зощенко ворогом радянської літератури, він був з ганьбою вигнаний з рядів Спілки письменників і протягом декількох років піддавався жорстокій публічної цькуванні. Найсумнішим результатом цих дій стало не тільки те, що творчість Зощенко М. М. на тривалий час було забуте і анафемі, а також і те, що стан здоров’я самого автора, підірване ще під час отруєння газами в воєнні роки, різко погіршився. Зрости трохи вляглися після смерті Сталіна, але відновлення Зощенко М. М. в 1953 р в Спілці письменників і отримання їм дозволу на публікацію книг вже не змогли докорінно змінити ситуацію. Серце письменника зупинилося в липні 1958 р його квартирі в Ленінграді, похорони відбулися в Сестрорецьку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)