Біографія Катаєва Валентина
Звичайний одеський дворик – зелений і затишний, що чимось нагадує велику комуналку, де кожен знає про своїх сусідів все, наймана квартира зі скромною обстановкою, половину якої займала велика бібліотека глави сімейства – викладача одеського духовного училища. Саме тут на початку січня 1897 року з’явився на світ Валентин Петрович Катаєв. Дитинство його пройшло в галасливому багатомовності південного портового міста: соковитий одеський вуличний жаргон гармонійно зумів ужитися в маленькому Вале з безмежною любов’ю до російської мови, яку з ранніх років терпляче і наполегливо прищеплював йому батько.
З раннього віку у Валентина була повна впевненість у своїй майбутній письменницької долі: вже в 9 років він почав записувати свої творіння в шкільний зошит, а трохи пізніше, трохи подорослішавши, став наполегливо бомбардувати місцеві одеські видавництва проханнями про публікацію своїх творів. Видавництва рукописи юного гімназиста брали, але друкувати їх не поспішали – творчий шлях Валентина Петровича Катаєва в літературі почався лише в грудні 1910 року з підготовки до друку його перші вірші “Осінь”. Закінчити навчання в гімназії Катаеву не вдалося, в 1915 році він вирішив в якості добровольця взяти участь у фронтових діях. Літературних студій молодий прапорщик не закинув, але переключився з поезії на прозу: його нариси і розповіді про життя в окопах стали регулярно з’являтися на сторінках преси.
Жовтнева революція застала молодого письменника в одеському госпіталі, куди він потрапив після двох поранень і отруєння газами. Біографія Катаєва Валентина Петровича в роки громадянської війни дослідниками його творчості була висвітлена по-різному: одні згадували про його службі в Червоній армії, інші з упевненістю заявляли про його участь у фронтових діях на боці армії Денікіна. Достовірно жоден з фактів не доведений, але двадцятип’ятирічний автор повертається до мирного життя тільки в 1922, коли переїжджає в столицю, почавши співпрацювати в газеті “Гудок”. У цей час творчість Катаєва В. П. відрізняється багатоплановістю жанрів і тем: від зухвалих іронічних фейлетонів (збірник “Горох в стінку”) до більш масштабних творів того ж плану ( “Розтратники”), від комедій ( “Квадратура кола”) та утопічних романів ( “Повелитель заліза”) до цілком серйозних зразків художньої прози ( “Біліє парус одинокий”, “Час, вперед!”).
У роки наступної війни біографія Катаєва Валентина знову привела його в окопи: він брав участь в боях під Орлом і Курськом, а з-під пера військкора Катаєва в цей час з’явилися повість “Син полку” і цілий ряд фронтових розповідей і нарисів. Післявоєнна творче життя Катаєва В. П. продовжувала залишатися досить насиченою і плідною: він не втомлювався знайомити читачів з новими своїми творіннями ( “За владу Рад”, “Вже написаний Вертер”), одночасно прийнявши на себе нелегку працю бути редактором журналу “Юність” і зі сторінок цього друкованого видання знайомлячи радянських читачів з новими обличчями на творчому літературному небосхилі. Вже немолодий автор, змучений важкою хворобою, помер в квітні 1986 р залишившись в пам’яті сучасників людиною безстрашним і часом різким, безкомпромісним і дуже проникливим, письменником в житті і поетом в душі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)