Біографія Бажова Павла

У звичайній родині робітника уральського металургійного заводу в січні 1879 з’явився на світ Павло Петрович Бажов. Великого достатку в родині батьків, що кочували з заводу на завод, ніколи не було, тому коштів для навчання сина в світському навчальному закладі не знайшлося. Маленького Петю вирішено було віддати в духовне училище міста Єкатеринбурга, де учням надавалися безкоштовні квартири, та й саме навчання коштувало на порядок дешевше. Почавши там навчання в 1889 р, хлопчик пізніше продовжив своє навчання в духовній семінарії м Перм. У 1899 році юнак закінчив цей навчальний заклад, увійшовши в трійку кращих учнів за кількістю балів. Можливо, що біографія Бажова Павла склалася б по-іншому, прийми він пропозицію продовжити навчання в Київській духовній академії. Але юнак плекав у душі мрію про університет, тому відмовився, повернувшись в духовну семінарію Єкатеринбурга вчителем російської мови. Майже сімнадцять років Бажов вчителював в Єкатеринбурзі і Камишлові, проводячи літні канікули в подорожах по Уралу, що дозволило йому дуже близько познайомитися з життям і фольклором людей цього гірського округу.

З початком революційного повстання біографія Бажова Павла Петровича до країв наповнилася новими подіями. Революцію Бажов сприйняв як закінчення соціальної нерівності і можливість розвитку нових відносин в суспільстві. У громадянську війну він воював на боці червоних, почав співпрацювати в якості журналіста в “Селянської газеті”, причому основну частину його професійної діяльності займала робота з листами читачів, більшу частину яких складали прості селяни з російської глибинки. Пізніше ті яскраві і ємні мовні звороти, якими були так багаті ці листи, лягли в основу знаменитих бажовской уральських оповідей.

З публікації в 1936 р оповіді “Дівка Азовка” почався творчий шлях Павла Петровича Бажова, а трьома роками пізніше з’явилася “Малахітова скринька” – перша збірка уральських оповідей. З цього часу творчість Бажова П. П. буде присвячено саме цьому жанру. Оповіді виходили з-під його пера соковитими і виразними картинами зі змішанням реальних і фантастичних героїв, написаними колоритним, яскравим мовою. Сам автор свої заслуги оцінював вельми скромно, вважаючи себе лише простим виконавцем, перенесли на папір народні творіння.
Хлібосольний і завжди відкритий для гостей затишний будинок, де хоч і не було ніколи великого достатку, зате завжди чувся заливчастий дитячий сміх, а на обід подавалися пельмені з редькою, – так протікало життя Бажова П. П. в Свердловську. Працював він ночами, коли будинок затихав, і тоді з’являлися з-під його пера Господиня мідної гори і бабка Синюшка, Великий Полоз і Срібне копитце. Помер Бажов П. П. в грудні 1950 року і, згідно з його бажанням, був похований на Іванівському цвинтарі в милому його серцю Свердловську, на високому пагорбі, що обдувається свіжими уральськими вітрами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Біографія Бажова Павла