Біографія Буніна Івана
Маленький хутір Бутирки на Орловщині, стара поміщицька садиба, де з року в рік старіла хазяйський особняк гармонійно сусідив із старими яблунями і віковими ялинами. Тут в 1870 р побачив світ Іван Олексійович Бунін. Сім’я Буніна, вельми обмежена в коштах, не змогла оплатити повний курс навчання маленького Вані в навчальному закладі, тому після чотирьох років, проведених в Єлецької гімназії, він повертається додому, де продовжує навчання під наглядом старшого брата, свого часу отримав університетський диплом.
Пробувати силу свого пера Бунін почав дуже рано, вже з середини вісімдесятих з’являються його короткі замальовки, а в 16 років він друкує свій перший вірш. З цього часу біографія Буніна Івана буде тісно пов’язана з літературою і роботою в періодичних друкованих виданнях спочатку провінційного масштабу, а потім і столичних. У 1895 році юний літератор перебирається до Москви, де зводить близьке знайомство з людьми, сильно вплинули на його творчість. Лев Толстой, Максим Горький, Антон Чехов – таке літературне оточення письменника в цей період. Перший гучний успіх, який відзначив в 1900 р творчий шлях Івана Олексійовича Буніна, – розповідь “Антоновські яблука”. Викликав нападки і закиди за гіпертрофовану, на думку деяких критиків, ностальгію за “блакитний” дворянської крові, ця розповідь за свою філігранну точність форми і поетичність образів пізніше став вважатися хрестоматійним еталоном російської прози. У передреволюційні роки життя Буніна І. А. протікає в зарубіжних поїздках. Побачивши Бухарест, Константинополь і Каїр, побувавши на Цейлоні, в Єгипті і на Капрі, Бунін в “Людині з Сан-Франциско”, “Братах”, “Чаші життя” з неабиякою часткою похмурого песимізму пише про приреченість і трагізмі становища людини в сучасних умовах, де єдиними цінностями, якими варто дорожити, можна вважати лише людську любов і красу навколишньої природи.
Революція не знаходить відгуку в душі і серці письменника, в 1918 році Бунін їде в Одесу, а через два роки залишає Росію назавжди. Прибувши до Парижа, письменник довго не може прийти в себе, душевні страждання від розлуки з Батьківщиною не дають йому спокою. Подальша біографія Буніна Івана Олексійовича пов’язана з курортним південним містечком Грасс, куди письменник перебирається з Парижа. Поступово йому вдається подолати тугу і депресію, і голос письменника набуває нової сили і звучання. “Життя Арсеньєва”, “Мітіна любов”, “Роза Єрихону” – кожен твір прикрашає корону бунинской прози як дорогоцінний кристал. А вершиною його творчості стають знамениті “Темні алеї”, видані в Нью-Йорку. Творчість Буніна І. А. заслужило високу оцінку – він став першим з письменників Росії, хто отримав звання лауреата Нобелівської премії.
Некомунікабельність характеру Буніна призводить до того, що відносини в середовищі російських іммігрантів у нього не складаються, йому катастрофічно не вистачає спілкування, постійно рве душу туга за Батьківщиною з’їдає останні сили письменника. Світ попрощався з письменником пізньої осені 1953 р відспівування в російській церкві в Парижі і численними некрологами в провідних закордонних та російських виданнях.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)