Вірші Єсеніна, Ахматової, Цвєтаєвої, Буніна, Пастернака
Твори поетів Срібного століття російської літератури – це невід’ємна частина культурної спадщини нашого народу. Це вірші, в яких автори змогли досягти апогею лірики, душевності і поетичності. Давайте більш детально розглянемо і проаналізуємо деякі з них.
С. Єсенін “Де ти, де ти, отчий дім…”
У літературному процесі першої половини 20 століття, знаменитий російський поет Сергій Єсенін стоїть осібно. Поетові вдалося уникнути впливу політичних сил у державі, він не приймав у своїй творчості елементів містицизму, що було характерним для літератури в той період. Завдяки цьому, твори Єсеніна – самобутні, в простій формі вони відображають справжні цінності людини – любов, дружбу патріотизм. У багатьох віршах особливу увагу автор приділяв темі малої Батьківщини – рідному краю, селі і отчого дому.
До категорії таких творів ставитися і вірш “Де ти, де ти, отчий дім…” . Вірш являє собою відчайдушний плач людини по своєму будинку. У пам’яті ліричного героя збереглися радісні відчуття, пов’язані з батьківським дахом. Він захоплено згадує красу природи, яка оточувала його будинок, ті відчуття, які були пережиті в ньому.
Герой розуміє, що з часом він віддаляється від своєї обителі і на духовному плані в тому числі. Образ дощу символізує зміни в житті людини, які з кожним роком все більше і більше віддаляють людину від рідного дому. Тим не менш, ліричний герой не втрачає надії знову відчути радість перебування під вітчим дахом.
А. А. Ахматова “Квітів і неживих речей…”
Попередницею Єсеніна в описі будинку в російському селі була А. А. Ахматова. У своєму творі “Квітів і неживих речей…” велика поетеса описує прекрасну картину сільського оазису, в якому відчувається гармонія і емоційна насиченість. Читаючи це твори, ми немов гуляємо разом з автором по багатих грядках, бачимо маленький ставок з величезними карасями і відчуваємо всю безтурботність і благодать сільського життя.
М. А. Цвєтаєва “Будиночки старої Москви”
Продовжила тему маленької Батьківщини і рідної домівки М. А. Цвєтаєва. У своєму творі “Будиночки старої Москви” , вона описує читачеві старі будинки столиці, які несуть в собі пам’ять про багатьох поколіннях, що мешкали в них. Дивлячись на ці старі, але все ж величні будинки, ми подібно книзі, читаємо всю історію Москви і її жителів. Автор підкреслює те, що сучасні багатоповерхові будови ніколи не зрівнятися зі старими будиночками, в яких знаходитися сама душа нашої столиці.
Б. Пастернак “Нікого не буде в домі…”
Вірш талановитого поета Б. Пастернака “Нікого не буде в домі…” являє собою ліричну пісню, в якій переплелися затишок рідної обителі, скорбота і меланхолія, смуток і очікування дива, яке безпосередньо пов’язане з любовними переживаннями. Будинок у творі символізує душу ліричного героя, тут тепло і комфортно, але необхідні зміни, які і приходять з коханою.
І. Бунін “Перший утренник, срібний мороз…”
Своїм захопленням від рідного краю і хвилюваннями дитячої душі ділитися з нами і І. Бунін. У вірші “Перший ранок, срібний мороз…” ми відчуваємо ті відчуття пишноти зимової погоди, які передає нам автор. Морозне повітря промерзлі осінні квіти переходять зі сторінок книги в нашу свідомість і дарують ті ж враження, які колись переживав Бунін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)