Бекон Френсіс – твори
Ім’я Френсіса Бекона, як політичного діяча, сильно замарані; але слава його, як філософа, не постраждала від цього. Всі його твори, починаючи з “Дослідів” (Essays) до останніх, найважливіших праць його, “Нового Органона” (тобто, нової наукової і філософської методології) виданого в 1620 році, і трактату “Про гідність та примноження наук” (De dignitate et augmentis scientiarum), виданого в 1623 році, пройняті думкою, що науки повинні використовуватися на користь практичного життя. Керівною думкою досліджень Френсіса Бекона була користь людей. Метою його філософських творів, зібрання яких він назвав “Великим відновленням наук” Instauratio magna, було перетворення наукової діяльності і за змістом і за методом. Він показав, як звернути науку від порожнього заняття безплідними фантастичними системами до корисного для людського життя реалізму. Бекон знайшов науку усунутої від життя і хотів привести в зв’язок з нею. Він говорив, що сили людини сумірні його знанню, що наука і сила з користю працювати для покращення життя – одне і те ж; він бажав, щоб наука збагатилася застосовними до житейських справах відомостями, що дають людині панування над природою.
У своїх творах Бекон вчив шукати істину за допомогою індукції, тобто за допомогою зіставлення спостережень, тоді як раніше вважали можливим знаходити її допомогою абстрактних міркувань. У “Новому Органоні” він докладно пояснює, що шляхом до відкриттів служить спостереження природи і досліди, що для успіху в цьому має відкинути всі упередження, всі ілюзії або, як він називає, “ідоли”. За своїм індуктивному методу Френсіс Бекон піддає розбору всі сторони розумової життя. В енциклопедичному нарисі наук, що становить зміст трактату його “Про гідність та примноження наук”, він захищає науку від її порицателей і ворогів, особливо від богословів і правителів, розподіляє людські знання за здібностями душі, які мають найважливіше участь у їх розвитку. Ці здібності: пам’ять, уяву і розум. Таким чином, він отримує такі відділи науки: 1) космологія; це в нього філософія природи та розгляд основних питань людського життя; 2) космографія з боку свого історичного і антропологічного змісту; 3) логіка; 4) моральна філософія.
Цей енциклопедичний огляд наук Бекон поповнив декількома монографіями. Так, наприклад, в невеликому трактаті “Про мудрість древніх” він пояснює міфи тлумаченням їх алегоричного сенсу, усуваючи колишню релігійну трактування. Його “Історія Генріха VII” була початком розповіді про часи Тюдорів. Після смерті Бекона було надруковано ряд статей, що називається “Ліс лісів”, Silva Silvarum; їх зміст відноситься до природничих наук. Тоді ж була надрукована його “Нова Атлантида”, алегорія, що має поетичний характер. Ці твори присвячені королю Якову I, а “Новий органон” і трактат “Про гідність наук” – наступнику Якова, Карлу I.
Майже всі свої вчені праці Бекон писав латиною, а ті деякі, які писав англійською мовою, сам перекладав на латинську. В усіх його творах незмінно видно дуже сильний розум, багатий думками, надзвичайно логічний. Не всі його поняття грунтовні. Недолік морального почуття заважав Бекону справедливо оцінювати піднесені прагнення людей. Він не розуміє ліричної поезії, вміючи цінувати тільки зображення зовнішньої природи; в природознавстві, яке ставив вище всіх інших відділів науки, він не зробив ніяких відкриттів. Але йому належить заслуга приведення всіх галузей звання в систематичний порядок. Френсіс Бекон доводив, що джерело всіх вірних відомостей – спостереження і досвід, за це його і називають батьком нової філософії, що грунтується на досвіді.
Знаменитий натураліст Лібіх, розбираючи висловлені у творах Бекона думки з питань природознавства, знаходить, що він не надав науці ніяких послуг, що його метод безплідний, що він тлумачить про природознавстві як дилетант, погано знайомий з предметом. Але, як би там не було, Бекону належить те величезне історичне значення, що його трактати порушували до вивчення природи, руйнували схоластику. Він дійсно батько сенсуалистической і емпіричної філософії Нового часу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)