Живу, як той гірський потік – ДМИТРО ПАВЛИЧКО

Related posts:

1. “Червоне – то любов, а чорне – то журба…” – 11 клас – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Любов – це найглибше почуття людини. Вона народжується разом з людиною і помирає разом з нею. Любов буває різною: любов до жінки, до матері, до Батьківщини, до дитини. Але в будь-якому випадку вона робить людину духовно багатою, наче дарує їй крила. Про це велике почуття писали майже всі письменники і поети. Дмитро Павличко також створив […]...
2. Скорочено – ДВА КОЛЬОРИ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – 11 КЛАС Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
3. Короткий переказ – Два кольори – ДМИТРО ПАВЛИЧКО ДМИТРО ПАВЛИЧКО Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов. А чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на […]...
4. “Найбільша з усіх таємниць – таємниця твого обличчя” (Дмитро Павличко) – Дмитро Павличко (1929) – Українська література другої половини XX століття Якось Дмитро Павличко сказав, що “між музикою і словом в пісні… повинна існувати духовна єдність авторів, яка зринає з подібності їхніх устремлінь, з гармонійної сумірності їхніх людських і творчих прикмет”. Перша пісня Павличка, яка здобула популярність, називалася “Впали роси на покоси” (1958). Та визнаним поетом-піснярем він став завдяки пісні “Два кольори”. Дмитро Павличко згадує: “Був […]...
5. Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – 6 клас Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає іволга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв […]...
6. Пахне хлібом трава – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. […]...
7. Ще днів моїх багато за горою – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Ще днів моїх багато за горою, За зорями в небесній глибині. Все, що було, згубилось уві сні, Лиш те, що буде, володіє мною. Опалене жагою вогняною, Чуття будущини живе в мені. В моєму серці, наче в стремені, Нога часу з острогою тугою. Та є на світі лагідна рука, Яка в мої думки […]...
8. РУБАЇ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО РУБАЇ 1 В Хайяма взяв я форму рубаї, Вподобавши за лаконізм її. Чи замалу, чи, може, завелику Одежу матимуть думки мої? 2 Безсмертні всі: цей виховав дитину, Той пісню написав, хоч і єдину, А той, що не зумів цього зробить, Коло дороги посадив ялину. 3 Є люди, як дуби, і є дуби, як люди: Безстрашно […]...
9. Очі твої, злочинно-гречні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Очі твої, злочинно-гречні, Сліплять, як сонце на екваторі. А слова твої небезпечні – Як набої в палаючій ватрі. Незбагненні, немов азіати, Гріхи твої усміхненолиці. І страшно коло тебе стояти, Як зимою коло криниці. Твоїх пальців холодний подув Зірвав мого серця листик. Страх мій перетворився на подив Рук твоїх – авантюристок. Ти рішуча […]...
10. Якби могла прийти до мене цеї миті – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Якби могла прийти до мене цеї миті Та дівчинка моя, що в сяєві блакиті Приходила колись, весела, як струмок, І вся вливалася в ріку моїх думок, Просвітлюючи їх своєю чистотою Аж до самого дна, якби вона святою Дитинністю мене пойняла нині знов, Я б у собі згасив грімниць буремну кров. Пал невдоволення, […]...
11. Я прилітав до тебе – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Я прилітав до тебе Як бджола До черешні розквітлої Я від сяйва й запаху Крони твоєї Знесилено падав Я сліпнув од радості Квітучого простору І важко було мені Перелітати з квітки на квітку Та ще важче було мені Знати Що ти неосяжна Відкрита для мене Для інших бджіл А також для ос […]...
12. ГРАНОСЛОВ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО ГРАНОСЛОВ На вічну пам’ять Максиму Рильському 1 Немов тремтіння зляканих осик, Що затуляють листям сиві очі, Коли сокири сплющений язик В щелепах пил прицмокне на обочі, Немов жіночий відчайдушний крик, Що кличе порятунку серед ночі, Немов червоної гадюки сик, Що в серці загніздилась, як у клоччі, Ношу в собі я найтемнющу вість, Що з київських […]...
13. ОБРУЧ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – Українська література – Література для дітей Біжить хлопчик, білий чубчик, мов курча; Підганяє паличкою обруча. За ним сонце, наче мати, – навздогін; Щоб не впав, бува, та не побився він! По долині, по стежині, біля круч Біжить сонце, білий чубчик та обруч! І нема, немає в світі далини, Де спинилися б невтомні бігуни. Ах, обруч! Куди, куди він так жене По […]...
14. КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО *** Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена… А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці, Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. […]...
15. Напав я на тебе раптом – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Напав я на тебе раптом На стежці посеред степу, Нахлинув, як дощ краплистий, Як проливень буревійний, Липневий джигун-музика, Просяяний блискавками, Співаючий дощ любові. Ти кинулася тікати, А я танцював навколо, Шаліючи від натхнення, Від певності, що нікуди Сховатися ти не годна; На ста сопілках одразу Я грав, щоб тебе зманити, Принадити звуком […]...
16. Сонце, намальоване циноброю – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Сонце, намальоване циноброю [1] , На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм крилі, Ніби не принесена лелекою, А прибула в світ на кораблі. Ми стояли в придніпровській обочі, Ми вдивлялись, наче діти, в путь, По якій твої […]...
17. За вивіркою золотою – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * За вивіркою золотою Я біг вершинами смерік, Провалювавсь у темну хвою, Як у вогонь, що серце пік. Я обдирався об ялиці, Та знову біг через груні, Мов краплі чорної живиці, Кров запікалась на мені. Я біг, і падав з високості, І піднімався нашвидку, Не відав, чи ламались кості, Чи хмиз тріщав у […]...
18. Не знаю, хто мене зробив орлом – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Не знаю, хто мене зробив орлом, Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом, Хто наказав летіти в темну хлань, В безодню, повну стогону й волань… Як Прометей, прикута до скали, Біліла жінка в кублищах імли. І загуділо в дебрі кам’яній: “Лети до неї й вирви серце їй!” Я зрозумів, що обрано […]...
19. Наша любов – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Наша любов Як літак Здатна нести Тягарі величезні Ніжно передані їй На землі Тільки не здатна Дотик чужого крила Витерпіти в польоті Незаймана Незалежна Висока Впасти Згоріти Загинути Ладна в ту ж мить Любить вона небеса Та все ж повертається На землю І кожен раз Крила здригаються з болю Іскра влітає в […]...
20. Іду по рідному селу… – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Іду по рідному селу… Яке то щастя – хто збагне… Дивитись, як вечірню млу Пронизує тепер ясне, Могутнє світло з хат, домів, Де каганець колись димів! Яке то щастя – свій народ У світлі бачити! Мені Оце найбільша з нагород За всі страждання і пісні, За все, чим жив і що творив, […]...
21. Не раз мені здається – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Не раз мені здається, Що я прожив тисячу років. Заглядаючи в криницю свого життя, Я не бачу маленького дзеркальця води, Так далеко воно від моїх очей. Та коли я, закривши очі, хочу згадати, Що найглибше запало в душу мою,- Бачу твій образ, моя дівчинко, Моя любове тиха. Навіть моє дитинство погасне в […]...
22. ВІТРЯК – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА Поетичне слово Дмитра Павличка проникливе й щире. Чимало його віршів стали піснями. Одну з них – “Два кольори” – напевне, знаєш і ти. Є в доробку Дмитра Васильовича й твори для юних читачів. Серед них “Золоторогий Олень”, “Дядько Дощ”, “Де найкраще місце на землі”. Звертаючись до дітей, поет сказав: “А я маю надію на вас […]...
23. О РІДНЕ СЛОВО, ХТО БЕЗ ТЕБЕ Я? – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * О рідне слово, хто без тебе я? Німий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгідного рам’я. Моя ти – пісня, сила і відвага, Моє вселюдське й мамине ім’я. Тобою палахтить душа моя, Втишається тобою серця спрага. Тебе у спадок віддали мені Мої батьки і предки невідомі, Що гинули за […]...
24. Інтимна лірика Дмитра Павличка – 11 клас – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В українську новітню поезію Дмитро Павличко ввійшов як продовжувач традицій інтимної лірики В. Сосюри, перейнятої суспільними мотивами, громадянським звучанням. Інтимна лірика – це насамперед любов у всіх її проявах: від ніжної, вдячної любові до матері, безмежної відданості Батьківщині до трепетного кохання до найкрасивішої у світі дівчини. Павличко виявився справжнім майстром інтимної лірики, майстром, який не […]...
25. Були ми в натовпі – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Були ми в натовпі. Не знаю, як це сталось, Що люди роз’єднали нас. Тебе за руку Тримав я міцно, та лиця твого не бачив. Почувши раптом крик, я випустив долоню: Можливо, ти від болю скрикнула? Даремно Я намагавсь тебе знайти в тісняві. Люди На мене почали недобре поглядати, Бо я хапав за […]...
26. ЦИМБАЛИ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО ЦИМБАЛИ Був цимбаліст у нас, молодий чарівник музика, Пальчатка, немов лошатка, як пустить навперекидь – Цимбали гули, як дзвіниця, дзвонили, як срібна осика, Як ті колоски, що на обрії б’ються в тоненьку блакить. Знали цимбалюка далекі гори і доли: Обличчя – як місячний вечір, Заблуканий в лісі густім. Він грати в неділю сідав на порозі […]...
27. Все не те, коли нема любові – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Все не те, коли нема любові. Почуття й слова – тріски дубові, Дні – болящі, немічні старці, Магістралі – темні манівці, Яблуневий цвіт – зола летюча, Небеса – асфальтна сіра туча, Сміх – петля на горлі, булка – глей, Пісня – хоч бери і сам заблей! Ось – любов! Дими – дихання […]...
28. Якби я втратив очі, Україно – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Якби я втратив очі, Україно, То зміг би жить, не бачачи ланів, Поліських плес, подільських ясенів, Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно. У глибині моїх темнот і снів Твоя б лунала мова солов’їно; Той світ, що ти дала мені у віно, Від сяйва слова знову б заяснів. Я глухоти не зможу перенести, Бо не вкладе […]...
29. Твого погляду вітер – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Твого погляду вітер Піднімає з землі моє серце Наче кленовий листок І я вже лечу над світом І лоскітно мені від польоту Та в мереживі ранку Хмари як пір’я крилатого моря Проламуються піді мною І я падаю Падаю На мене летять полотна Колючих стерень Дзеркала ставів Плетениці стежок Отари осіннього лісу Леза […]...
30. Дівчино, дівчино, де твої крильця? – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Дівчино, дівчино, де твої крильця? Небо весняне в сяйві іскриться, Чи не пора нам летіти, маленька, В ярій пшениці шукати гнізденька! Буде в колоссі воно, як у сонці, Буде гойдаться в моїй колисоньці, Я ж над тобою спинюся в блакиті, Співи свої розпочну дзвонковиті. Всі літаки, всі літаючі блюдця, Всі вертольоти круг […]...
31. У хмарах безу, що висять, як грона – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * У хмарах безу, що висять, як грона, Над позолотою старих церков Є затишок один – зелений схов Для крові, що палає, мов корона. Ти там була, знадлива й безборонна, І голову свою з важких заков Я увільнив і в серці поборов Безумство беркута й злобу дракона. До тебе підійшов я без крила; […]...
32. ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя душа, немов тополя, Зазеленіла на снігу. Як надійшла любов справдешня, Хлюпнула пригорщу тепла, Моя душа, немов черешня, Понад снігами зацвіла. Як надійшла і засіяла Та дружба, що живе в літах, […]...
33. Заснути так бодай на волосок – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Заснути так бодай на волосок, Щоб зорі сивини мені не ткали, Щоб сни мої неквапно протікали Між пальцями твоїми, як пісок. Заснути так під золотим крилом Коси твоєї, щоб у сновидінні Хрестатих танків не з’явились тіні, Що йшли крізь наші села напролом. Заснути так, щоб не почути в сні Таємних землетрусів і […]...
34. Ти спиш, і на твоїм обличчі – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Ти спиш, і на твоїм обличчі Малюється печальний вираз… Яку ж біду, яке нещастя Ти бачиш поглядом заснулим? Можливо, знов перед тобою Палають українські ниви, А танки з чорними хрестами Тебе в полях наздоганяють, Малесеньку, як той метелик, Що спалахне ось-ось в племінні Підпалених пшениць? А може, Ти бачиш, як на воловоді […]...
35. Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики – І варіант – 11 клас – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Син простого хлібороба і лісоруба, гуцула із Карпатських гір, Дмитро Павличко взяв з собою в українську літературу частку свого верховинського краю, став співцем рідної мови і чарівного кохання, підняв у своїй творчості проблеми поневолення і занедбання України. Він народився у бідняцькій селянській родині, яка, наперекір усім незгодам, зуміла дати хлопцеві освіту, навчила його справедливості, працьовитості, […]...
36. МІЖ ГОРАМИ В ДОЛИНАХ – БІЛІ ЮРТИ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО “Моголи! моголи!” Золотого Тамерлана онучата голі. Т. Шевченко Між горами в долинах – білі юрти, Червоних коней ходять табуни. Монголи там живуть, а не манкурти, І рідне слово бережуть вони. Якби сказав їм бог: – беріть півсвіту, Я вам Європу й Азію даю, А ви мені віддайте дзвонковиту, Пісенну мову прадідну свою. Вони сказали б: […]...
37. Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики – ІІІ варіант – 11 клас – ДМИТРО ПАВЛИЧКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ “Поезія – це мова молодих”, – писав колись Дмитро Павличко. І такий погляд на поезію як на поклик саме молодої душі він знову і знову підтверджує своєю творчістю. Його поетичне слово завжди радує читача, відкриває перед ним таємничо-простий світ людських взаємовідносин, почуттів, взагалі життя. Павличкові вдається відбудувати свій власний світ, де завжди є місце для […]...
38. ПОЕТИЧНЕ СЛОВО ПРОНИКЛИВЕ Й ЩИРЕ. ДМИТРО ПАВЛИЧКО ВІТРЯК – Поетична збірка – СВІТ ПОЕЗІЇ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Дмитра Павличка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; вчити аналізувати прочитане; поглиблювати та розширювати образні уявлення, що виникають в учнів під час читання поезії; розвивати творчу уяву, образне мислення; виховувати любов до прекрасного. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Коливає Вусом сом, […]...
39. Дмитро Павличко – дітям – ЛІТЕРАТУРНЕ КОЛО ЛІітературне читання – конспекти уроків 4 клас – (за підручником М. І. Чумарної) – 2015 рік Матеріал уроку. Дмитро Павличко “Мамине слово”. Мета. Розширити знання дітей про творчий шлях Дмитра Павличка; удосконалювати навички правильного і виразного читання віршів; розвивати уміння формувати оцінні судження, збагачувати мовлення дітей образними словами і висловами; виховувати почуття любові до мами. […]...
40. Павличко Дмитро Васильович – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. у с. Стопчатів Яблунівського району на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в польській школі с. Яблунева, потім у Коломийській гімназії та радянській десятирічці. У 1948 р. він вступив до Львівського університету, з 1953 р. навчався в аспірантурі, але невдовзі залишив наукову роботу. У 1953 р. […]...