ЗАПОВІТ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани і гори –

Все покину і полину

До самого бога

Молитися… А до того –

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

25 грудня 1845 в Переяславі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЗАПОВІТ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО