ЛІЛЕЯ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
“За що мене, як росла я,
Люде не любили?
За що мене, як виросла,
Молодую вбили?
За що вони тепер мене
В палатах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту? Дивуються,
Не знають, де діти!
Скажи мені, мій братику,
Королевий Цвіте!”
“Я не знаю, моя сестро”.
І Цвіт королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
До білого пониклого
Личенька Лілеї.
І заплакала Лілея
Росою-сльозою…
Заплакала і сказала:
“Брате мій, з тобою
Ми давно вже кохаємось,
А я й не сказала,
Як була я людиною,
Як я мордувалась.
Моя мати… чого вона,
Вона все журилась
І на мене, на дитину,
Дивилась, дивилась
І плакала. Я не знаю,
Мій брате єдиний!
Хто їй лихо заподіяв?
Я була дитина,
Я гралася, забавлялась,
А вона все в’яла
Та нашого злого пана
Кляла-проклинала.
Та й умерла… А мене пан
Взяв догодувати.
Я виросла, викохалась
У білих палатах.
Я не знала, що байстря я,
Що його дитина.
Пан поїхав десь далеко,
А мене покинув.
І прокляли його люде,
Будинок спалили…
А мене, не знаю за що,
Убити – не вбили,
Тілько мої довгі коси
Остригли, накрили
Острижену ганчіркою.
Та ще й реготались.
Жиди навіть нечистії
На мене плювали.
Отаке-то, мій братику,
Було мені в світі.
Молодого, короткого
Не дали дожити
Люде віку. Я умерла
Зимою під тином,
А весною процвіла я
Цвітом при долині,
Цвітом білим, як сніг, білим!
Аж гай звеселила.
Зимою люде… боже мій!
В хату не пустили.
А весною, мов на диво,
На мене дивились.
А дівчата заквітчались
І почали звати
Лілеєю-снігоцвітом;
І я процвітати
Стала в гаї, і в теплиці,
І в білих палатах.
Скажи ж мені, мій братику,
Королевий Цвіте:
Нащо мене бог поставив
Цвітом на сім світі?
Щоб людей я веселила,
Тих самих, що вбили
Мене й матір?.. Милосердий,
Святий боже, милий!”
І заплакала Лілея,
А Цвіт королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
На білеє пониклеє
Личенько Лілеї.
1846
25 липня, Київ
Related posts:
- Скорочено – ЛІЛЕЯ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС “За що мене, як росла я, Люде не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? Дивуються, Не знають, де діти! Скажи мені, мій братику, Королевий Цвіте!” “Я не знаю, моя сестро”. І Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву […]...
- ЛІЛЕЯ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – Діяльність Руської трійці – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА “За що мене, як росла я, Люде не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? Дивуються, Не знають, де діти! Скажи мені, мій братику, Королевий Цвіте!” “Я не знаю, моя сестро”. І Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву […]...
- Доля – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. “Учися, серденько, колись З нас будуть люде”,- ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люде? Та дарма! Ми […]...
- Т. ШЕВЧЕНКО. “ПРИЧИННА”, “ЛІЛЕЯ” 1. Художній прийом, який використав поет, починаючи свій твір “Лілея”. А Гіпербола. Б Риторичне запитання. В Звертання. Г Анафора. 2. “Братиком” у баладі “Лілея”, якому героїня розповідає про трагедію власного життя… А Є могутній дуб. Б Розкішний бузок. В Королевий цвіт. Г Місячний промінь. 3. Якої шкоди завдали люди багатію, коли той “поїхав десь далеко”? […]...
- Не кидай матері! – Із циклу “В казематі” – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО “Не кидай матері!” – казали, А ти покинула, втекла. Шукала мати – не найшла, Та вже й шукати перестала, Умерла плачучи. Давно Не чуть нікого, де ти гралась; Собака десь помандрувала, І в хаті вибито вікно. В садочку темному ягнята Удень пасуться. А вночі Віщують сови та сичі І не дають сусідам спати. І твій […]...
- Мені тринадцятий минало – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Мені тринадцятий минало Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога. ……. Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся богу… І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо і […]...
- ЗАПОВІТ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отоді я І лани і гори – Все покину і полину До самого бога Молитися… А до того – […]...
- МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО *** Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу – Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ДУМКА – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє, А думка говорить: “Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде – Тяжко з ними жити! Ні з ким […]...
- Псалми Давидові – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1 Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде. А в законі господньому Серце його й воля Навчається; і стане він – Як на добрім полі Над водою посаджене Древо зеленіє, Плодом вкрите. Так і муж той В добрі своїм спіє. А лукавих, нечестивих І […]...
- До Основ’яненка – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Б’ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: “Де то наші діти ділись, Де вони гуляють?” Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: […]...
- СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє. Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… І серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думку гадаю. І ніби серце одпочиває. Чорніє поле, і гай, і гори, На сині небо виходить зоря. Ой зоре! зоре! – і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і […]...
- Наймичка – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія створення. Поема “Наймичка” написана в 1845 р. Вона увійшла до збірки “Три літа” й належить до тих небагатьох творів, які опубліковані за життя Т. Шевченка. Зробив це друг поета Пантелеймон Куліш у 1857 р. в другому томі своїх “Записок о Южной Руси”, коли Т. Шевченко був на засланні, а його твори були під забороною. […]...
- ІРЖАВЕЦЬ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Наробили колись шведи Великої слави: Утікали з Мазепою В Бендери з Полтави. А за ними й Гордієнко… Нарадила мати, Як пшениченьку пожати, Полтаву достати. Ой пожали б, якби були Одностайне стали Та з Фастовським полковником Гетьмана єднали. Не стриміли б списи в стрісі У Петра у свата. Не втікали б із Хортиці Славні небожата, Не […]...
- Короткий переказ – Причинна – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – ПОЕТИ-РОМАНТИКИ ТАРАС ШЕВЧЕНКО На Дніпрі – буря. Горами здіймаються хвилі, гнуться від вітру тополі. А на березі щось біле блукає. То не русалка, а дівчина, яку ворожка зробила причинною, щоб не сумувала за молодим козаком. Торік він пішов у похід, обіцяв повернутися, та все не їхав. Дівчина-сирота щиро полюбила козака, побивалася за ним, не знаючи, чи […]...
- До Основ’яненка – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія написання. Вірш Т. Шевченка “До Основ’яненка” створено 1839 р. Це один з восьми творів, який увійшов до першого “Кобзаря”, виданого 1840 р. Прочитавши його, вдумливий учень неминуче поставить перед собою питання: чому у творі, присвяченому Г. Квітці-Основ’яненку, йдеться переважно про історичні реалії? Відповідь на нього стане зрозумілою, якщо пригадати, що підштовхнуло Т. Шевченка до […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ТАРАСОВА НІЧ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає, Кругом хлопці та дівчата, Як мак процвітає. Грає кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками, Як збиралась громадонька В неділеньку вранці, Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає кобзар, виспівує, Аж лихо сміється… “Була колись Гетьманщина, Та вже не вернеться!.. Встає хмара з-за […]...
- Марія – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія створення. В одному з листів у 1850 р. Т. Шевченко писав: “Новый Завет я читаю с благоговейным трепетом. Вследствие этого чтения во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни Пречистой Девы, матери Спасителя”. Отож задум поеми виник у поета в період заслання, а реалізувався в 1859 р., коли твір було написано. Уперше його […]...
- Молитва як жанр у творчості Тараса Шевченка: ЗЛОНАЧИНАЮЩИХ СПИНИ… – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Протягом травня 1860 року Т. Шевченко написав кілька поезій, об’єднаних жанром молитви. Одна із них – “Злоначинающих спини…”. Літературознавчі координати Молитва – літургійний жанр, який передбачає прославлення Бога, звернення до Його милості з проханням про допомогу, прихильність, захист. Водночас це і ліричний жанр, який нагадує медитацію. В українській поезії ХІХ століття до нього зверталися Т. […]...
- У нашім раї на землі – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Бувая, іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і печаль Охватить душу; стане жаль Мені її, і зажурюся, І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої, Що в мир наш бога принесла… Тепер їй любо, любо жити. Вона серед […]...
- Стоїть в селі Суботові – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й […]...
- Світова велич Тараса Шевченка – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Справді геніальним поетом називають того, хто, пишучи про національні проблеми, зумів піднятися до їхнього загальнолюдського потрактування. Світова велич письменника визначається і його внеском у світовий літературний процес, і впливом на читача, і новаторськими пошуками ідей та оригінальних мистецьких засобів. Т. Шевченко силою свого полум’яного й художньо довершеного слова, силою своєї загальнолюдської правди переступив кордони рідної […]...
- Три ворони – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1 Крав! крав! крав! Крав Богдан крам, Та повіз у Київ, Та продав злодіям Той крам, що накрав. 2 Я в Парижі була Та три злота з Радзівіллом Та Потоцьким пропила. 3 Через мост идет черт, А коза по воде: Быть беде. Быть беде. Отак кричали і летіли Ворони з трьох сторон і сіли На […]...
- Біблія в житті Тараса Шевченка – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Біблія супроводжувала Т. Шевченка протягом усього його життя. Із цією Вічною книгою він познайомився ще в дитинстві: слухав біблійні легенди, пісні, житія святих, розглядав ікони. Уже в зрілому віці поет звертався до Біблії, щоб знайти відповіді на питання, які хвилювали його. З неї він запозичував сюжети, образи, мотиви, котрі переплавлялися завдяки його таланту в оригінальні […]...
- На панщині пшеницю жала… – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Ідейно-тематичний зміст. Ця лірична поезія має ще одну назву – “Сон”, яка підказує читачеві: йтиметься про те, що наснилося. А наснилася матері-кріпачці щаслива доля її сина, відтворена Т. Шевченком як ідилія. Уже в самому цьому задумові поет протиставив жорстоку реальність підневільного життя світлій мрії всіх матерів – бачити свою дитину щасливою. Уже в перших рядках […]...
- Кавказ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія створення. Поема Т. Шевченка “Кавказ” написана в 1845 р. під час перебування поета в Україні. Поштовхом до роботи над нею, ймовірно, стала трагічна звістка про смерть поетового щирого друга Якова де Бальмена (1813-1845) на Кавказі. З ним Т. Шевченко познайомився в 1843 р.: колишній кріпак й освічений молодий граф щиро заприятелювали. Вони були майже […]...
- Сон (У всякого своя доля… – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Історія написання. Повернувшись до Петербурга після подорожі до України, під великим враженням від побаченого, Т. Шевченко в 1844 р. пише поему “Сон” (“У всякого своя доля…”). Вона поширювалася в рукописних списках, зокрема серед членів Кирило-Мефодіївського братства. Коли арештовували В. Білозерського1 та М. Костомарова – учасників цієї організації, то в них було знайдено текст поеми. Слідство […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ІВАН ПІДКОВА – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли пановати. Пановали, добували І славу, і волю; Минулося – осталися Могили на полі. Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите. Високії ті могили Чорніють, як гори, Та про волю нишком в полі З вітрами говорять. Свідок слави дідівщини […]...
- Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Кожного поета є своє коло улюблених тем. У Шевченка їх У дві – це Україна та жінка-мати. У художньому розкритті цих тем талант Кобзаря сягнув найвищих вершин, бо вони пройшли крізь його серце як згусток найщирішої любові й неймовірного суму, як сплав ліричного почуття й довершеної форми, втілених у художньому творі. Дуже слушну думку висловив […]...
- МОЛИТВА – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Царям, всесвітнім шинкарям, І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли. Робочим головам, рукам На сій окраденій землі Свою ти силу ниспошли. Мені ж, мій боже, на землі Подай любов, сердечний рай І більш нічого не давай! Царів, кривавих шинкарів, У пута кутії окуй, В склепу глибокім замуруй. Трудящим людям, всеблагий. На їх окраденій землі […]...
- Творчість Тараса Шевченка і її роль в історії української літератури – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Тapac Шевченко – центральна постать в українському літературному житті ХІХ ст. Його творчість вплинула на розвиток нової української літератури завдяки кільком чинникам. 1. Поет утвердив в українській літературі загальнолюдські демократичні цінності. Т Шевченко звернувся до широкого кола тем і мотивів, які до нього або не порушувалися, або звучали несміливо. Це соціальні, політичні, філософські, історичні, морально-етичні, […]...
- Марія – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Поема Радуйся, ты бо обновила еси Зачатыя студно. Акафіст присвятій Богородиці. Ікос 10 Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на їх, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика сина, […]...
- В неволі, в самоті немає – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, Шукаю бога, а находжу Таке, що цур йому й казать. От що зробили з мене годи Та безталання; та ще й те, Що літечко моє святе Минуло хмарно, що немає Ніже єдиного случаю, Щоб до […]...
- Особистісна лірика Тараса Шевченка (1847-1861) – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література Досі йшлося про Т. Шевченка як поета – виразника дум, мрій і прагнень свого покріпаченого, багатостраждального народу. Вони художньо втілилися в темах філософських, історичних, соціальних, побутових. Проте поет не залишався пасивним спостерігачем, не просто фіксував певні події, навіть найтрагічніші, а й висловлював до них своє ставлення, виливав свою душу. Мається на увазі глибинний ліризм поета, […]...
- Лірика – РАННЯ ТВОРЧІСТЬ – Тарас Григорович Шевченко – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття Рання творчість Т. Г. Шевченка представлена незрівнянними зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими та історичними поемами і драматичними творами. Лірика Важливе місце в ліриці раннього періоду посідає тема призначення поета і поезії в суспільстві (“Думи мої, думи мої…”, “Перебендя”). Вірш “Думи мої, думи мої…” став не тільки поетичним заспівом до збірки “Кобзар”, а і визначенням спрямованості […]...
- Три лірники – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Один сліпий, другий кривий, А третій горбатий Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати. 1 Що то, сказано, ворони. Уже й помостили, Мов для їх те сідало Москалі зробили. 2 А для кого ж? Чоловіка, Певне, не посадять Лічить зорі… 1 Ти то кажеш. А може, й посадять Москалика або німця. А москаль та німець […]...
- УКРАЇНА У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКО – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Тарас Шевченко!… Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, Руставелі і […]...
- Я НЕ НЕЗДУЖАЮ, НІВРОКУ – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО *** Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить. Болить, і плаче, і не спить, Мов негодована дитина. Лихої, тяжкої години, Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, Не жди сподіваної волі – Вона заснула: цар Микола Її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить, Та […]...
- Подражаніє 11 псалму – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Мій боже милий, як то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: “Ми не суєта! І возвеличимо на диво […]...
- ЭСТЕТИКА ТАРАСА ШЕВЧЕНКО – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО Під естетикою Тараса Шевченка розуміємо систему поглядів митця на прекрасне і потворне, високе і низьке, трагічне і комічне; розуміння ним естетично важливого та його дійсності; а також ставлення до мистецтва й особливості художньо-образного сприйняття світу. Вияви естетики Шевченка простежуються в різних сферах. Дослідники переважно звертали увагу на естетичні моменти в текстах письменника (поезія, проза, публіцистика, […]...