У що вірили стародавні слов’яни?

Предки російського народу – східні слов’яни – були язичниками. Язичницька релігія не визнавала єдиного Бога. Як і інші давні народи, слов’яни поклонялися силам природи і шанували предків. Сили природи втілювалися у них в образах божеств. Перше місце в цьому багатобожжя займало божество сонця – Дажбог (інакше Дажбог, Дажебог). Його шанували як джерело тепла і світла, як подавача всіх благ. Іншим важливим божеством був Перун, у якому уособлювалася гроза зі страшним громом і смертоносної блискавкою. Мав своє божественне втілення і вітер – Стрибог. Небо, в якому перебував Дажбог, звалося Сварогом і вважалося батьком сонця, тому Дажьбогу було присвоєно батькові Сварожича. Зовнішній культ у слов’ян не мав розвитку: не було ні храмів, ні священиків. Лише подекуди на відкритих місцях, на пагорбах ставилися грубі зображення богів – ідоли. Їм приносилися жертви, іноді людські.
Крім того, слов’яни вірили в різних духів, що було пов’язано з культом предків. Родоначальник, давно померла людина, обожнював і вважався як би живуть покровителем свого потомства.
Його звали родом або щуром (звідси наше слово “пращур”), йому приносили жертви. Шанувалися і жіночі предки, які звалися рожаницами. Коли родові зв’язки стали слабшати, коли почалося відокремлення сімей, важливе місце посів “дідусь домовик” – покровитель сім’ї, керуючий всім її господарством.
Вірячи в загробне життя, слов’яни вважали, ніби душі померлих бродили по землі і населяли поля, ліси і води. Звідси з’явилися лісовики, водяні і русалки. Вся природа здавалася язичникові живий і натхненною. Він вступав з нею в спілкування, хотів брати участь в тих змінах, які відбувалися в природі, і супроводжував їх різними обрядами. Так з’явилися язичницькі свята: коляди, Купали, Радуниця та інші. Святкувалися також настання літа, проводи зими, зустріч весни. Одночасно відзначалися і дні спогади про померлих, які в цілому називалися тризнами. Свої урочистості були у родин – весілля, наприклад. Обряди, що супроводжують язичницькі свята, пережили саме язичництво. Навіть після прийняття християнства в X столітті на Русі зберігалися багато язичницькі традиції і забобони. Єдина відмінність – старі, дохристиянські обряди пристосовувалися до свят християнського календаря: наприклад, коляда – до святок, проводи зими – до Масниці, купала – до Іванова дня. Дуже довго слов’яни вірили в лісовиків, русалок, домових.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

У що вірили стародавні слов’яни?