ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ВІРША ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ! – ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік

Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік

Історію вірша “Любіть Україну!” В. Сосюра повідав нам в автобіографічному романі “Третя рота”. Ось кілька уривків про долю цього твору: “Радісно ми поверталися до Києва… Та от, як удар страшного й несподіваного грому з безхмарного неба, редакційна стаття “Правди”, у якій мене за вірш “Любіть Україну!”, за любов до України “в стягів багряному шумі” названо, по суті, націоналістом за те, що я нібито пишу за Україну поза часом і простором (а “знамен червоний шум!..” “Зойки гудків”) і що Україна “між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками!”…

Справа в тому, що “Правда” критикувала перший варіант “Любіть Україну!”, написаний у 1944 р., сім років тому, де був рядок: “Без неї ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами”, і цей варіант переклав Прокоф’єв. А в збірці “Щоб сади шуміли”, за яку я був нагороджений Сталінською премією 1-го ступеня, був надрукований вірш “Любіть Україну!”, у якому рядок: “Без неї ніщо ми…” я замінив рядком: “між братніх народів…”, щоб показати Україну не ізольовано від своїх соціалістичних побратимів і посестер. Але “Правда” почала мене бити за перший варіант “Любіть Україну!”, що під цим віршем підписалися б такі недруги українського народу, як Петлюра й Бандера… І скільки я не казав, що я виправив “Любіть Україну!”, мені не вірили й били до самозабуття…”

Відтоді минуло багато років, нині ми живемо в незалежній Україні. Сучасний літературознавець Ніна Бернадська, професор Київського університету імені Тараса Шевченка, так пише про сьогодення цього вірша: “Цей вірш став хрестоматійним, проте й досі друкується не за першою публікацією 1944 р., а за “виправленим” радянською цензурою.

Порівняймо, наприклад, різні варіанти п’ятої строфи: донедавна її текст звучав так: вона, тобто Україна, “…у квітці, в пташині, в електровогнях…”, натомість у В. Сосюри: “…у квітці й пташині, в кривеньких тинах…” Здавалося б, зміна лише кількох слів, але вона спотворювала пафос твору, думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні символ радянської влади, її здобутків, кривенькі тини – символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного, наділеного щедрою долею й Божою ласкою”.

М. Романишин. Видубицький монастир при місячному сяйві. 1994 р.

Шановні восьмикласники, ваші батьки вивчали в школі другий варіант вірша (виправлений) вам же ми пропонуємо ознайомитися з первинним і вивчити його напам’ять.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ВІРША ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ! – ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік