В КАЗЕМАТІ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814 – 1861) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік

Цикл “В казематі” Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за участь у Кирило-Мефодіївському братстві та написання революційних творів. Але спочатку з’ясуймо, що таке цикл у літературі. Художній (літературний) цикл – це сукупність художніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілість. Послідовність творів, які включають до циклу, визначається мінливістю настрою ліричного героя.

Усього до циклу “В казематі” входить тринадцять віршів. З поезіями “Мені однаково, чи буду…” та “Ой три шляхи широкії…” ви сьогодні ознайомитеся. Усі вірші цього циклу різні за настроєм, мотивами, ритмікою, проте їх об’єднує задум автора. Який саме? Прочитавши ці два твори й пригадавши “Садок вишневий коло хати…”, спробуйте визначити авторський задум, який їх об’єднує.

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині –

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру.

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій – не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: – Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись. –

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні…

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

До речі…

Жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо, називається медитацією. Вірш Т. Шевченка “Мені однаково, чи буду…” є зразком медитації.

* * *

Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися.

На чужину з України

Брати розійшлися.

Покинули стару матір.

Той жінку покинув,

А той сестру. А найменший –

Молоду дівчину.

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині…

С. Караффа-Корбут. Покинули стару матір. 1963-1964 рр.

А дівчина заручена –

Червону калину.

Не прийнялись три ясени,

Тополя всихала, Повсихали три явори,

Калина зов’яла.

Не вертаються три брати.

Плаче стара мати,

Плаче жінка з діточками

В нетопленій хаті.

Сестра плаче, йде шукати

Братів на чужину…

А дівчину заручену

Кладуть в домовину.

Не вертаються три брати,

По світу блукають,

А три шляхи широкії

Терном заростають.

До речі…

Здавна в Україні різні дерева сприймаються як символи, вони оспівані у творах усної народної творчості. А в баладах часто використовують метаморфозу – перетворення дівчини чи парубка на тополю, калину, явір чи дуб.

Ясен – символ чоловічої чистоти, скромності й пісенної душі. Перебування під його кроною допомагає позбутися душевного тягаря, що виник через буденні негаразди и життєві прикрощі.

Тополя – символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Уважають, що це дерево здатне забирати з людей негативну енергію й очищати повітря від злих духів.

Явір – символ козацької сили, парубоцького здоров’я та вроди, єдності чоловічої краси й сили. Також це дерево символізує пам’ять, смуток і горе.

Калина – символ зрілості дівчини, українського роду, духовної нескореності та світлої пам’яті.

Терен – символ важких життєвих доріг, страждань і мук. Уважається, що він має магічну силу: проколотий терновим кілком упир, чи вурдалака, чи якийсь інший представник нечисті втрачає свою здатність чинити зло.

Твори художньої літератури поділяють на три роди: епос, лірику й драму.

Слово лірика запозичене з грецької мови. Воно походить від назви струнного музичного інструмента – ліри. Під акомпанемент ліри в Стародавній Греції виконували пісні.

Ліричними називають твори, у яких відображено внутрішній світ людини через передавання почуттів, думок, переживань у певних обставинах, під впливом певних подій.

У ліричних творах з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення ліричного героя (автора) до зображуваного.

Якщо в епічних і драматичних творах письменник відображає зовнішні обставини життєвих ситуацій людини, детально розкриває її характер, то в ліричних об’єктом зображення є внутрішній світ людини, її думки, переживання тощо.

Ліричні твори пишуть переважно віршованою мовою. їх поділяють на чотири основні види:

– громадянська лірика – твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями (“Заповіт”);

– філософська лірика – твори, у яких передано думки й почуття, викликані складними проблемами буття: життя й смерті, розвитку суспільства, природи та ін. (“Мені однаково, чи буду…”, “Ой три шляхи широкії…

– пейзажна лірика – твори, у яких настрій ліричного героя суголосний із настроєм природи, переживання й відчуття виникають від споглядання природи (“За сонцем хмаронька пливе…”);

– особиста (інтимна) лірика – твори, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями, спогадами про рідний край (“Думи мої, думи мої…”). Також у творах інтимної лірики настрій ліричного героя зумовлюється гамою душевних відчуттів, поривань, що виникають від високого й тонкого почуття – почуття кохання.

Значна частина художніх творів поєднує різні види лірики. Скажімо, вірш Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати…” належить до пейзажної лірики, проте цьому твору властиві й елементи громадянської лірики, оскільки в ньому йдеться не лише про ідилічний1 вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світу. Вірш “Мені однаково, чи буду…” належить як до громадянської лірики (уболівання за долю поневоленої України), так і до філософської (роздуми над проблемами буття).

1Ідилічний – близький до природи: мирний, безтурботний.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

В КАЗЕМАТІ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814 – 1861) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік