Сосальщики, що мешкають в легенях
До цієї групи сосальщиків відносяться кілька близьких видів з p. Paragonimus. Захворювання, яке вони викликають, називається парагонімоз. Паразити поселяються в легеневій тканині, де зазвичай розташовуються попарно в сполучнотканинних капсулах, кожна з яких має зв’язок з бронхів. Завдяки цьому, незважаючи на гермафродитизм, здійснюється перехресне запліднення, і утворюються яйця при кашлі легко залишають організм господаря. Для того, щоб потрапити в легені, паразити здійснюють складну міграцію з кишечника через черевну порожнину, діафрагму і плевру. Це викликає з боку господаря особливо важку токсико-алергічну реакцію. Сама локалізація паразитів в легенях призводить до вогнищевої пневмонії. Ускладнення – пневмосклероз і легеневі абсцеси. У зв’язку зі складністю шляхів міграції цих паразитів часто зустрічається атипова локалізація. Особливо небезпечне потрапляння паразита в головний мозок. Це супроводжується симптомами менінгіту, енцефаліту, епілепсією, а часто і атрофією зорового нерва. Проживання паразита в підшлунковій залозі призводить до важкого панкреатиту. Нерідко сисун потрапляє в нирки і викликає хронічний нефрит.
Інша характерна особливість біології сосальщиков цієї групи – використання ними в якості другого проміжних господарів різних прісноводних ракоподібних – раків, крабів і креветок, в м’язах яких розташовуються метацеркарии. Тому зараження людини паразитом можливо лише в таких етнокультурних зонах, де населення традиційно вживає в їжу сирих ракоподібних. Зараження людини за межами цих регіонів носить випадковий, спорадичний характер. Стійкість національних традицій у харчуванні, а також підкреслено природно-вогнищевий характер парагонімоза ускладнюють профілактику цього захворювання.
Легеневий сисун Paragonimus westermani (рис. 20.5, д) – найбільш часто зустрічається збудник парагонімоза. Крім нього відомо ще п’ять близьких видів сосальщиков, частіше паразитують у тварин, але вражаючих також і людини. Основний вид поширений по всьому тропічному поясу Старого і Нового Світу, виключаючи Австралію, а за межами тропіків – в Далекосхідному регіоні, включаючи південні райони Приморського краю і Приамур’я. Решта видів описані на обмежених ареалах – в Японії, Південному Китаї, Західній Африці.
Легеневі сосальщики мають незвичайну для сосальщиков форму тіла: вони нагадують насіння апельсина і мають розміри до 12 мм. Яйця до 0,118 мм завдовжки.
Перший проміжний хазяїн – молюски з родів Semisulcospira, Oncomelania і деяких інших. Другий проміжний господар – краби з родів Eriocheir, Potamon, раки пологів Cambarus, Procambarus, а також креветки p. Macrobrachium. Остаточні господарі – людина і тварини, що харчуються ракоподібними, – видри, норки, свині, кішки, собаки і деякі гризуни.
Для діагностики захворювання необхідно дослідити мокротиння хворих, в якій виявляються яйця, а також фекалії, куди яйця можуть потрапляти при ковтанні мокротиння. У травному тракті вони не змінюються.
Особиста профілактика парагонімоза полягає у відмові від поїдання ракоподібних, що не зазнали термічній обробці. Громадська профілактика відповідає заходам, застосовуваним проти сосальщиков, що розвиваються у водному середовищі з двома проміжними господарями.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)