Основні виробничі фонди
Основні виробничі фонди (ОВФ) – це кошти праці, які беруть участь у виробничому процесі безпосередньо і багаторазово і поступово зношуються, переносячи власну вартість на вироблені підприємством товари. До основних фондів не відносяться активи, які використовуються менше року, а також ті, вартість яких менше стократного розміру мінімальної заробітної плати (приймається вартість фонду на момент покупки).
Як можуть бути поділені основні виробничі фонди?
Виділяють дві основні ознаки класифікації ОВФ – це реалізована функція і ступінь участі в виробничому процесі. В рамках першої класифікації виробничі фонди класифікуються на:
Будинки. До них зараховуються виробничі приміщення – цеху, корпусу, склади гаражі, офіси та інше. Завдання будівель як основних фондів – забезпечити умови для розміщення обладнання, що бере участь у виробництві, і ефективної діяльності співробітників.
Споруди призначені для видобутку і зберігання корисних природних ресурсів. До споруд зараховують шахти, кар’єри, цистерни для зберігання газів.
Передавальні пристрої, які мають на меті своєчасно забезпечити виробництво необхідними ресурсами. Передавальні пристрої – це електромережі, продуктопроводи.
Устаткування – ключовий вид виробничих фондів. Мета обладнання – перетворення ресурсів і сировини в готову продукцію. Устаткування як вид ОВФ може бути розцінена ще дрібніше – на:
– силові машини (генератори, компресори);
– робочі машини (всі, які надають термічне, механічне, хімічне вплив на предмет виробництва);
– регулятори (вимірювальні та обчислювальні пристосування).
Транспорт служить для доставки матеріалів і сировини безпосередньо до місця виробництва. Транспорт може бути внутрішньоцеховим (електрокари), внутризаводским (автомобілі), позазаводським (ЖД, водний транспорт).
Інструменти і інвентар. Сюди включають інструменти, термін експлуатації яких перевищує 12 місяців.
Друга ознака – участь – дозволяє розділити ОВФ на активні і пасивні. Активні ОВФ безпосереднім чином впливають на предмет праці – сюди відносять обладнання та інструменти. Пасивні не беруть участь безпосередньо, але все одно є необхідними – це будівлі та транспорт.
Обгрунтована і коректна оцінка ОВФ важлива по ряду причин:
- Вона впливає на ціну готової продукції. Вона служить базисом для розрахунку при оренді чи приватизації фондів. Вона визначає можливість впровадження нових розробок.
Використовуються три способи оцінки:
Первісна вартість – сукупність витрат, необхідних для введення фонду в експлуатацію.
Відновлювальна вартість – ціна об’єкта на конкретну дату з урахуванням актуальних цін. При розрахунку за базис береться початкова вартість, яка коригується шляхом застосування коефіцієнтів.
Залишкова вартість – ціна об’єкта, скоригована на величину зносу, що утворився за час використання. Саме такий метод розрахунку застосовується для відображення ціни виробничих фондів в балансі.
Знос ОВФ може бути одного з двох типів: фізичний і моральний. Фізичним зносом називається втрата фондом своїх технічних характеристик як наслідок впливу хімічних, термічних та інших факторів. Причиною морального зносу вважається НТП – створюються більш продуктивні, економічні і ефективні машини, тому використання старого обладнання стає недоцільним.
Показники використання ОВФ
Кінцевий результат використання ОВФ відображають два показника – фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача – це відношення обсягу виробленої продукції в вартісному вимірі до вартості ОВФ. Фондомісткість – обернений показник. Ці показники дозволяють керівникові зрозуміти, чи потрібно вживати заходів для поліпшення використання ОВФ. При необхідності можуть бути реалізовані такі заходи:
Технічна модернізація машин.
Поліпшення структури фондів за рахунок підвищення частки устаткування.
Підвищення ефективності оперативного планування.
Збільшення інтенсивності використання ОВФ.
Підвищення кваліфікації працівників.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)