Михайло Булгаков “Ханський вогонь” – аналіз
“Червоний журнал для всіх” взявся опублікувати твір “Ханський вогонь”. Михайло Булгаков вирішив розповісти про майно втекли з країни дворян. Що не пішла на злам або Герасимчука резиденціями для структур Радянської держави, то отримало статус музеїв. Про один з них і було складено розповідь. Цілком може бути, що подібна історія трапилася в дійсності. Випадки підпалу завжди хвилюють людину, особливо що стосуються народних надбань. Чи не менше виникне емоцій, коли мова про колись колишньому особистим майном, а тепер став власністю народу.
Читачеві представлений особняк. Його відвідують різні люди, серед яких переважає байдуже настрій. Відвідувачам бажається подивитися, як жили дворяни. І будь їх воля – не стояти сему музею. Всякий першим би кинув вогонь, дозволь йому зробити такий вчинок. Але є серед присутніх співчуваюче особа – таким є екскурсовод, старий слуга колишнього господаря. Йому боляче бачити неповагу до минулого. І ще болючіше усвідомлювати, наскільки байдужа людям стала їхня історія. Що ж, мрії футуристів здійснилися: ті в тій же мірі бажали знищити старий світ, втіливши на його уламках держава нових форм.
Але чому допомагати мріям взялися дворяни? Булгаков ввів в розповідь господаря особняка, який прибув спеціально подивитися, якої долі удостоїлося майно його предків. Не зумівши зберегти, залишивши іншим, господар покинув країну, відмовившись тим від створеного спеціального для нього спадщини. Втративши право на володіння, він відчуває міцну зв’язок з минулим, не збираючись з ним розлучатися або комусь віддавати. Йому байдужі і почуття слуг, які продовжують проявляти турботу про ввірене на їх піклування майні.
Читачеві стає зрозумілим поведінку колишнього господаря, який вирішив не просто подивитися, а знищити відібрану в нього. Він ні про що не думає, крім себе, тим наочно демонструючи, як правильно надійшло Радянська держава, забравши настільки важливе з історичної точки зору будівля. Адже не ходи воно так в малому, віднявши, який би долі піддали дворяни в більшому, удостоївши забуття? Але не тільки це потрібно врахувати.
Одна справа – забути історію. Інше – змусити забути історію. Чи не трапилися революції, що не відречися імператор від влади, бути Імперії розваленої дворянами, чиє почуття власності вступало в протиріччя з потребами народу. Такого могло і не бути. Тоді навіщо Булгакову показувати вчинок колишнього господаря особняка? В очах цього дворянина горів вогонь ханських предків, який він хотів поширювати навколо себе, чи не сприяючи творення, а руйнуючи який отримав по праву народження. В тому-то й урок людям, які вміють стримувати пориви, незважаючи на дістаються їм образи.
Не слід руйнувати, боротися з системою і заявляти про своє право на краще життя. Всьому цьому належить статися, бо іншого не дано. Коли хтось починає брати на себе надміру, тим він пробуджує невдоволення величезної маси людей, чиї пориви в пошуках справедливості обов’язково візьмуть руйнівний вид. Знищувати ж власні досягнення доведеться колишнім господарям, які не здатні подолати почуття образи, так сильно їм заважала здійснитися ідеї соціальної рівності.
Історія багатолика. Якщо людині важливо тут і зараз, то його ім’я розтане в минулому, або удостоїться негативних відтінків. Якщо важливо майбутнє, і все буде робитися в ім’я кращого життя в цей даний момент, тоді таку людину піднімуть, надавши його особистості понад покладений лиску. Але спалювати минуле безумовно не варто, ким би ти для нього не був. Краще забудь і постійно рухайся вперед. Як Михайло Булгаков!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)