Михайло Булгаков “Біла гвардія” – аналіз
Чим “Біла гвардія” не зразок сучасних ток-шоу? Учасники дії тим тільки й зайняті, що намагаються донести власну точку зору, або говорять нібито по суті, частіше стрясаючи повітря висловлюваннями низького ступеня корисності. Точкою спотикання стала фігура Петлюри, що протистоїть і активно діюча, яка користується успіхом у частини населення і одночасно викликає у багатьох суперечливі почуття, аж до непримиренного відторгнення. Читачеві хочеться взяти участь в словесних баталіях з додатковими сюжетними вставками по темі? Будь ласка, приєднуйтесь до кола осіб, які стали причетними до ранньої творчості Михайла Булгакова.
Давайте послухаємо дійових осіб твору. Що стає зрозумілим з ними сказаного? Правильно – нічого зрозуміти не виходить. А чому? Звичайно, Михайло є початківцем письменником, склад його важкий, а простіше кажучи – Булгакову не вистачає письменницької майстерності. Він, безумовно, буде працювати над цим, стане вмілим письменником. Але поки до тих днів далеко, доводиться слухати написаному під тим кутом, з якого “Білу гвардію” можна оцінити. Нехай і втомленим від сперечань поглядом.
Політична обстановка часів Громадянської війни була складна. І зі слів Булгакова – неймовірно складна. Інтереси людей стикалися, доводилося через це гинути зацікавленим, а іншим, всім тримає дистанцію, страждати. Простіше ознайомитися зі зведеннями, послухати безпосередніх очевидців, продовжуючи жити колишнім життям, мимоволі беручи участь в повсюдно трапляються скорботах, у тому числі і в тій квартирі, де доводиться коротати час. Що відбувається поза діянь Петлюри – має мале значення. Хоча, якщо слухати іншим учасникам Громадянської війни, то вони з їдким цинізмом відзначать місцеві інтереси українських представників, в результаті пригнічених вагою Червоної армії. Тільки Булгаков їх не допустив на сторінки твору.
Так-сяк обстановка стає ясною. Як-не-як чверть “Білій гвардії” присвячено висвітленню подій Громадянської війни. А в іншому розмови, розмови і ще раз розмови. Іноді змістовні, частіше про стороннє, практично – про життєвому. Немає відповідальну людину, здатну зупинити потік беззмістовних слів, утримуючи мови в руслі обговорюваної теми: Булгаков цим не хотів займатися, вважаючи за краще швидше заповнити сторінки текстом, ніж прибирати зайве. Залишається сподіватися, що хто-небудь проговориться, скаже важливе, зазвичай приховане і тому бажане, щоб його впізнали його слухає, але і цього немає. Все тоне, не бажаючи спливати. І це дивно. Зазвичай така інформація не тоне, плаваючи на поверхні.
Сучасників Булгакова зміст “Білій гвардії” повинно було цікавити, оскільки достатньої кількості свідчень у людей не було, їм доводилося спиратися на будь-яке джерело, навіть не белетристичний. Петлюра до початку публікації все ще здоровий, міг спростувати зміст твору, якби того захотів. Але це йому не могло знадобитися. Він – сполучна ланка проблем дійових осіб, виступає в якості руйнує їх спокій сили і замінює собою фон, на який слід посилатися при будь-якому скруті і асоціальних вчинках неосвічених другорядних персонажів.
Що до іншого, то в інших випадках дійові особи схильні до страждань від ігнорованих ними причин. Не варто згадувати про автобіографічність описуваних Булгаковим подій, цілком ймовірно мали місце бути насправді. Так завжди простіше писати, якщо є про що згадати. Тому, коли особисто доводилося приймати наркотики, ледь не померти від черевного тифу, бути пограбованим чи близько спілкуватися з усе це пережили, то і відображення вийде в рамках реалістичності, на чому дійсність закінчується і знову діалоги відводять увагу читача в нетрі авторського вимислу.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)